Це прохання фахівці висувають до проектувальників уже не вперше. Коли частину Поштової площі відкрили для автомобілістів, експерти Асоціації велосипедистів просили мерію внести до проекту зміни та зробити площу більш доступною для велосипедистів, людей у візках, незрячих та мам з дитячими колясками. Однак минуло стільки часу, фінал реконструкції вже близько, а все лишилося без змін. Тому експерти АВК вже разом з Асоціацією інвалідів-спинальників, із Центром дослідження суспільства та волонтерською ініціативою «Підмога.інфо» звертаються вкотре до профільних департаментів КМДА, депутатів Київради та проектувальників — жодних багатоярусних східців, підземних переходів та незручних спусків.
Саме через наявність цих елементів у проекті Поштова площа стане недоступною для 30% киян, підрахували в АВК. Медіа-координатор асоціації Олеся Строжук зауважує, що проект не враховує вимог універсального дизайну, хоча Україна підписала відповідну конвенцію, а це передбачає доступність простору для широкого кола людей. «Основне, що має бути, це зручні спуски, має лишитися наземний перехід по Володимирському узвозу, від фунікулера до Поштової площі, бо його хочуть спустити під землю. Весь світ іде до того, щоб мінімізувати підземні переходи, а у нас при нових реконструкціях користуються старими методами», — каже Олеся.
Не влаштовує урбаністів і облаштування пішохідної зони: вона матиме два сходові виходи на набережну, а також спуск до станції метро «Поштова площа». І цей перехід буде єдиним можливим проходом до Подолу, Володимирської гірки та фунікулеру. Велосипедистам доведеться переносити свій транспорт у непроїзних місцях, а що тоді робити людям у візку чи незрячому?
Та надія на зміни все ж лишається. Іван Марусевич, голова Асоціації інвалідів-спинальників пригадує, як років 15 тому біля їхнього офісу на площі Шевченка реконструювали сквер: «Я під’їхав до забудовників, просив не ставити бордюри, бо треба зробити сквер безбар’єрним, щоб ми могли ним вільно пересуватися. Ніхто тоді не розумів, про що йдеться. Я подзвонив керівникові району, пояснив, чого ми хочемо. Виявилося, що виконати наші вимоги було простіше, ніж будівельники думали. То був перший у Києві безбар’єрний сквер». Як зазначив Іван Марусевич, обмеження у пересуванні існують тому, що їх хтось створює.
