Упродовж десяти днів, з 13 по 23 серпня, актори Вінницького академічного обласного театру ляльок відвідають усі населені пункти, рухаючись з півночі від Станиці Луганської до півня — міста Маріуполя. Увазі маленьких глядачів вони представлять дві вистави — добросердечну казку з полонини «Півтори жмені» та життєрадісну пригодницьку історію «Веселе мишеня». Під час гастролей планується показ щонайменше трьох вистав щодня. Доставку декорацій, ляльок та театрального реквізиту забезпечує творче волонтерське об’єднання «Арт-десант». Його керівник Олег Білик каже, що нині у зоні проведення ООС залишається чимало дітей, які не змогли оздоровитися на літніх канікулах. Саме для них вінничани везуть творчий подарунок та щирі емоції.
«Ще 2015 року я організував «Арт-десант» і постійно їздимо на схід з концертами для військових та цивільних. Проводили акції і для дітей, але ляльковий театр веземо вперше. Чому? Бо не всі діти, які проживають у зоні проведення бойових дій, мали змогу виїхати в табори, на море чи до родичів у мирні міста України. Тому до Дня незалежності ми вирішили зробити дітям такий подарунок, — коментує Олег Білик. — Чому ляльковий театр? Деякі діти, як вони зізналися, ніколи не бачили лялькові вистави наживо, тільки по телевізору і російською мовою. Ми веземо їм українські вистави, в основі яких наші цінності і традиції».
Гастрольна трупа складатиметься з шести акторів під керівництвом головного режисера театру Олександра Свіньїна. Він каже, що коли волонтери запропонували їм виїхати на гастролі у прифронтову зону, особливих розмірковувань не було. «Ми погодилися без обдумувань, хоча це наш перший волонтерський виїзд у прифронтову зону, — відзначає режисер. — Усі витрати на транспорт, харчування та проживання бере на себе волонтерське об’єднання, тому питань організаційних не виникало. А веземо достойні вистави. Чому саме їх, бо вони оптимістичні. Сподіваємося, що мистецтво граючих ляльок, яке покликане виховувати у дітей духовних цінності, дозволить мешканцям прифронтової зони хоча б на хвилинку відволіктися від війни, відчути щирі емоції, які несуть актори зі сцени, і знайти нехай коротке, але заспокоєння».
