5 серпня — День пам’яті, жертв Великого терору в урочищі Сандормох Ведмежегорського району Карелії — на землі, де було розстріляно і закатовано 6241 людину 60 національностей, серед яких — 677 українців. З нагоди цієї трагічної дати Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» ініціював проведення акції у Львові, підтримавши активістів у Владивостоці, Гельсінкі, Вашингтоні, Празі, Берліні, Софії та Москві. Про це «Дню» розповіла директор МІОКу Ірина Ключковська.
«Наша акція — це вияв солідарності з нинішніми політв’язнями, з тими, хто був убитий і замордований давно, і тими, хто невинно страждає сьогодні. Наша акція — це протест проти країни-агресора, нерозкаяної держави — спадкоємиці великого терору, — зазначила Ірина Ключковська. — Наша акція це також пересторога для українців, попередження про те, що совєцький терор не зник — він трансформувався у нові форми і підтверджує свою спадкоємність і живучість державного насильства в Росії.
Ми хочемо нагадати суспільству, що 5 серпня 1937 року за наказом НКВС набула чинності постанова політбюро про антирадянські елементи. Відтоді розпочався великий терор. Ми підтримуємо акцію петербурзького «Меморіалу», яка називається «Читання імен. Сандормох», з кількох причин.
По-перше, тому, що 2014 року вперше з делегацією України ми поїхали в Сандормох, у те місце, де був розстріляний соловецький етап, і з 1111 в’язнів майже 300 — це були знакові українці. Серед них — міністр освіти УРСР Антін Крушельницький, митці Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний, історики Сергій Грушевський, Володимир Чехівський... Дуже довго не було відомо, куди пропав оцей соловецький етап. І лише 1997 року я почула по радіо, що знайшли місце розстрілу. І вже наступного дня після оприлюднення цієї інформації у Львівській політехніці відбувся мітинг-реквієм за участю студентів, ректора Юрія Рудавського та доцента кафедри фізики Тетяна Крушельницької, родина якої (Антін Крушельницький і два його сини) була розстріляна в Сандормоху. Відтоді це місце стало МІОКу знаковим. 2006 року ми познайомилися з головою української громади в Карелії Ларисою Скрипніковою, яка приїхала до нас з виставкою про Сандормох. А потім відбулася ціла низка заходів — це була презентація діяльності їхнього товариства, історія встановлення пам’ятного хреста у Сандормосі. Тоді ж ми запросили у гості Юрія Дмитрієва, члена карельського «Меморіалу», який разом із членами петербурзького «Меморіалу» знайшов місце розстрілу в Сандормосі... Тому ми з величезною приємністю приєдналися до Року Сандормоху, який оголосила газета «День».
Чому ми проводимо такий захід? По-перше, тому що це — наша пам’ять. Ми не можемо поїхати до Сандормоху, тому мусимо робити це тут. По-друге, це акція солідарності з Юрієм Дмитрієвим, якого два роки тому арештували, також — з ув’язненим Сергієм Колтиріним, директором Ведмежегорського краєзнавчого музею, з тими українцями, які не боячись кожного року приїжджають у Сандормох.
Наша акція — це протест проти вандалізму, яке чинить російське військово-історичне товариство, яке проводить на місці поховань розкопки, вигадавши чергову легенду, що там поховані червоноармійці, розстріляні фінами в російсько-фінській війні. Це є, зрештою, акція-застереження, що 1937 рік повертається в Росію і що 1937 рік може повернутися до нас».
В акції-реквіємі у Львові взяли участь працівники МІОКу, студенти Львівської політехніки, ректор ЛП Юрій Бобало, доцент кафедри фізики Тетяна Крушельницька, співачка, переможниця «Голосу країни» та Першого міжнародного конкурсу імені Квітки Цісик Оксана Муха, представники громадськості Львова.
