11 червня біля будинку №15 по вул. Льва Толстого, де в 1941—1942 роках мешкав Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба), зібралися українські націоналісти. Вони поклали квіти до меморіальної дошки, встановленої на його честь. Учасникам акції було вручено пам’ятні монети з викарбуваним портретом Олега Ольжича, які випустив Національний банк України.
Син українського поета Олександра Олеся з 22-х років пов’язав своє життя з українським визвольним рухом. Йому вірили і довіряли відповідальні справи Євген Коновалець та Андрій Мельник.
1941 року він прибув до Києва, де налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. З початком гітлерівських репресій Ольжич переїхав до Львова, після арешту Андрія Мельника очолив ОУН. 1944 року Ольжича було заарештовано гестапо. Як і більшість українських націоналістів, його було ув’язнено у концтабір Заксенгаузен, розташований у передмісті Берліна.
— Дата його загибелі достеменно не відома, — каже голова ОУН Богдан ЧЕРВАК. — Називають 9 або 10 червня. Але відомо, що Ольжича, як бранця окремого блоку для особливо важливих в’язнів, немилосердно катували. Від тортур він помер, хоча нацисти хотіли представити його смерть як самогубство...
Ми вважаємо, що пам’ятна дошка має бути і на місці загибелі українського патріота в Німеччині. ОУН звернулася до МЗС України з проханням ініціювати перед урядом Німеччини встановлення пам’ятного знака на честь Олега Ольжича — одного з найвірніших синів української нації».
Навіть мертвий Олег Ольжич викликає лють і ненависть українофобів, тих, хто хотів би повернути історію назад, позбавити нашу країну незалежності. Саме вони неодноразово заливали фарбою пам’ятну дошку в Києві, зроблену із світлого каменя. Тому її довелось перефарбувати у чорний колір. Але не всихають біля пам’ятного знака живі квіти і так же застережливо, як і на початку здобуття Україною незалежності, звучать викарбувані на меморіальній дошці слова Олега Ольжича: «Держава не твориться в будучині. Держава будується нині...»
