72 роки тому 23 лютого відбулась страшна акція каральних загонів НКВС в Чечено-Інгушетії, внаслідок якої масово були знищені представники двох народів та за кілька тижнів депортовані до Середньої Азії та Казахстану. Внаслідок цієї операції загинуло 50% депортованих. Сама ж Чечено-Інгуська АРСР була скасована та переназвана в Грозненську область.
Історично народи Кавказу і зокрема чеченці, інгуші та дагестанці були джерелом спротиву Російській Імперії. Остання змінюючи назви по цей день не відмовилась від злочинних намірів по окупації інших територій. Варто нагадати, що ще з початку Другої світової війни в Чечні відбулось повстання проти радянської влади під головуванням Хасана Ісраїлова. Кульмінацією цього спротиву окупантам стала депортація чеченців і інгушів. Щоправда враховуючи те, що в той же час трапилось виселення і кримськотатарського народу з Криму, можна з впевненістю сказали — Сталіну потрібен був лише привід всіляко нівелювати острівки ідентичності окремих народів.
«В душі кожного чеченця залишається пам’ять про ті події, — розповідає «Дню» представник чеченської діаспори в Україні Абді НУРАДІНОВ. — І це не залежало ні від радянської влади, ні тепер від Путіна чи Кадирова. Коли я був маленький, в нашому середовищі не називали цю дату Днем жалоби, але все одно говорили про біду, яка випала на нашу долю. Фактично з молоком матері ми всмоктували ту пам’ять, яка передавалась через покоління. Офіційна влада Чечні зараз запровадила в травні День жалоби для того, щоб згадати всіх убитих чеченців. Тобто не в лютому, а пізньою весною. Вважаю це неправильним. Адже йдеться не про перенесення свята, а про день трагедії чеченського народу. Ще з радянських часів 23 лютого святкувалось як День радянської армії та воєнно-морського флоту. Так і тепер, момент, коли нація має згадати ті страшні часи і в черговий раз зробити відповідні висновки, нам пропонують святкувати. Треба знати, що то був геноцид чеченського народу. Джерелом біди був Кремль. Сама нація ще багато поколінь не зможе переварити в собі весь той біль і втрати, які трапились внаслідок жахливого антилюдського акту. Можна насильницьким чином переселити людей, цілий народ, але не можна депортувати національний дух і пам’ять».
