Сім лучан – сім роликів тривалістю не більше півтори хвилини. Але інформація, вміщена у цей час, представляє не просто людину, її життєвий шлях, а особистість, яка увійшла в історію. Проєкт «Імена Луцька: маленькі спогади з великої історії» управління туризму та промоції міста Луцької міської ради реалізує ще з 2015 року. Сім попередніх відеороликів стали справжнім відкриттям у тому плані, що показали історію міста через призму життєвих історій.
І виявилося, що щось ми і знали про Лесю Українку, частина дитинства якої минула саме в Луцьку, а щось і не знали. Не знали, що гетьман Іван Виговський до двадцяти років був лучанином, що фундаторка Києво-Могилянської академії Галшка Гулевичівна навчалася в Луцьку, була однією з засновниць і Луцького братства. Відкриттям багатьом стала й особа монаха домініканського ордену Кароля Франко, народженого у волинському містечку Олика, якого католицька Церква визнала святим. Настоятелька монастиря бригідок Камілія Яблонка у 1845 році докорінно змінила образ Луцька: оскільки статут ордену бригідок забороняв присутність чоловіків на території монастиря, вона, коли почалася пожежа в обителі, не пустила чоловіків погасити її. Вогонь швидко розповсюдився і вигоріло пів міста: 444 будинки, 112 крамниць,чимало древніх церков. Натомість черниця з ордену шаріток Юзефа Поляновська опікувалася сиротами, хворими у шпиталі, мала школу для дівчат, де діти набувати високий рівень освіти і зразкове виховання. Прекрасним дебютом в одному з попередніх роликів стала роль священника Гаврила Коробчука, виконана музейним фотографом Леонідом Максимовим: родина Коробчуків врятувала Холмську чудотворну ікону Богоматері. За заповітом дочки Гаврила Коробчука ікона передана Музею волинської ікони і не може покидати межі Луцька.
Показані у межах відзначення цьогорічного Дня міста нові відеоролики також розповіли про достойних людей, які вплинули на історію міста і самі стали його частинкою. Першим у переліку іде князь Любарт-Дмитро, який у придане при одруженні отримав Луцьке князівство і правив Луцьком та Волинню 43 роки. Саме він був останнім князем незалежного Галицько-Волинського князівства, саме він переміг у спорі польського короля і переніс столицю з Володимира у Лучеськ, у Лучеську він прийняв православ’я з іменем Дмитра і останки його повинні знаходитися у руїнах храму Івана Богослова на території замку. Саме він почав замість дерев’яного будівництво кам’яного замку, і як не сваряться історики та краєзнавці, що замок треба називати Луцьким, а лучани часто називають його саме замком Любарта.
Іван Чорторийський – представник знатного волинського роду, саме він фундував на спорудження однієї з оборонних веж Луцького замку, вежа і названа його іменем і саме зараз реставрується. Габріела Запольська – польська письменниця та акторка. Митрополит Полікарп (Сікорський), чия резиденція була у Жидичині під Луцьком: тут під його керівництвом перекладали Святе Письмо українською мовою. Краєзнавець Ірина Левчанівська, чиї фотоальбоми зберігають історію Луцька за понад 50 років. Катерина Десницька, дружина принца Сіаму. Олександр Валента, талановитий художник, який створив власну техніку малювання крапинками, мав дитинну душу, трагічно загинув, а його роботи є своєрідною візитівкою міста. Велику роботу виконали в управлінні туризму і промоції міста, вибираючи достойні кандидатури для промоційних відеороликів, які підготував театр «Гармидер».
Катерині Теліпській, начальнику цього управління, вдалося, мабуть найголовніше: все, що робиться, має пробуджувати і підтримувати не лише інтерес до власної історії, а й любов до міста, в якому народився чи живеш, чи жив.
