До 75-річчя Ірини Калинець у Музеї історії релігії відбувся вечір пам’яті української поетеси, діячки дисидентського руху, активістки національного і правозахисного руху. У ньому взяли участь рідні Ірини Калинець, науковці Тарас Салига, Іван Паславський, актори Наталка Половинка, Андріяна Курилець, Заслужена академічна капела України «Трембіта» та всі, кому небайдужа творчість поетеси.
На своїй сторінці у Facebook донька шістдесятників Ірини та Ігоря Калинців Дзвінка Калинець-Мамчур написала: «Залишила нам пам’ять про мужність і незламність, а ще — свою творчість. Її слова «Життя — це творчість, творчість безмежна, тому і розмаїта, творчість безкорисна, бо краса і саме життя завжди безкорисні» нехай стануть для нас не лише згадкою, а дадуть нам необхідне розуміння потреби формування себе як особи, як творця нації, держави... Вічною душею народу є його гордість. Це не лише гордість за свій рід, свою країну, культуру, традиції. Це ще гордість за правду і правдомовність, за змагання до волі».
Завідувач кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Тарас Салига наголошує: «Пережити режим тюрем, голоду і холоду, а після цього залишити таку велику спадщину, яку Ірина Калинець зуміла, — це подвиг, якого вона й сама не помічала. Коли переглядаємо восьме видання її творів, входимо у світ письменника і політика, у світ вельми активного громадського діяча. Та її спадщиною стало не тільки те, що увійшло у книжки, а й щирі програми, розмови з людом, якій до неї йшов, і кому вона йшла назустріч. Завдяки Ірині Калинець у Львові не знищили Святоюрські сади, відкрито Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут. За її ініціативи вийшов підручник з української літератури, у якому вперше вийшов гімн «Ще не вмерла Україна». Нею завжди керувала глибинна бойова любов до України».
