Біля меморіальної дошки, встановленої київському будинку по вул. Льва Толстого, 15, зібралися представники української інтелігенції, громадськості.
— Наші сучасники знають Олега Ольжича як видатного поета та науковця, і майже нічого не знають про те, що він був виданим діячем національно-визвольного руху, — зазначив голова ОУН Богдан ЧЕРВАК. — В Організацію Українських Націоналістів Ольжич вступив 22-річним студентом. І дуже скоро став одним із найвпливовіших її діячів. У травні 1942 року його було обрано заступником голови Проводу українських націоналістів, а після арешту Андрія Мельника 1944-го він стає на чолі організації».
Як згадували під час короткого мітингу голова КУН Степан Брацюнь, професор, доктор філологічних наук Юрій Ковалів, історик Євген Костюк, у Київ Олег Ольжич прибув в 1941 році налагоджувати підпільну мережу ОУН в Україні. З причин конспірації часто міняв помешкання, в яких жив. Але достеменно відомо про його перебування в будинку на вулиці Льва Толстого, 15. Тому саме тут було встановлено пам’ятну дошку.
З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Олег Ольжич повертається до Львова, де 1944 року його заарештовує гестапо... — Існує припущення, що арешт керівника ОУН зумовлений його намаганням встановити контакти із західними союзниками, які на той час готувалися до відкриття другого фронту, — говорить Богдан Червак. — На жаль, підтвердити чи спростувати цю версію ми не можемо, оскільки документи концтабору Заксенхаузен опинилися після капітуляції Німеччини у Москві. Численні спроби сина Олега Ольжича ознайомитися з ними, залишилися без відповіді».
Обставини загибелі Олега Ольжича так і залишаються білою плямою історії, їх ще належить з’ясувати. Вивчення і осмислення потребують і політичний заповіт Ольжича — фундаментальна праця «Дух руїни», в якій, зокрема, засуджував розбрат українських націоналістів. Адже цим завжди можуть скористатися московські «друзі».
