Я помилився, коли не вірив, що почнеться війна, бо не міг зрозуміти, як 150-тисячне військо може перемогти 40-мільйонну націю.
Але я не помилився, коли був певен, що 40-мільйонна нація перетвориться на 40-мільйонне військо.
Я не буду розповідати про героїзм нашої армії, національної гвардії, добровольчих батальйонів, тероборони. Всі ми бачимо, що вони є достойними нащадками козаків, воїнів УНР та УПА, та що їхня професійність та здатність до самопожертви не залишають ворогу шансів. Я хочу поговорити про тих, хто залишився у тилу й не лише спостерігає новини з передової, а щось робить, щоб наблизити перемогу та мир. Я хочу поділитися методологією, нашими підходами та першим досвідом у виборі напрямів допомоги фронту.
Учора відвідував багато волонтерських центрів (збирав потрібні продукти для сухпайків та медичні засоби для військових аптечок і тактичних медичних рюкзаків, які ми комплектуємо) і скрізь побачив «лінію фронту», де кожен робить свій внесок у перемогу. З розповідей та ЗМІ також бачимо, що навіть ті, хто був вимушений тимчасово покинути Україну, роблять дуже багато задля перемоги: блокують російські та білоруські машини у Польщі, волонтерять, тиснуть на європейські уряди, надсилають кошти, продукти тощо.
До війни мене менеджери наших компаній (VolWest Group, «Наш Край», SPAR, «Адреналін Сіті», бізнес-академія РМВА та ін.) часто питали, що будемо робити, коли почнеться війна, але я не знав, що будемо робити, і щиро відповідав, що «будемо розв’язувати проблеми у міру їх виникнення». Так і трапилося.
Після перших обстрілів Луцька 24 лютого півтора дні був шок, але потім спрацював менеджерський інстинкт, що щось потрібно робити. А добре знаючи стратегічний менеджмент (це мій улюблений предмет, який я викладав у бізнес-школі на програмі МВА), я зрозумів, що потрібно концентруватися на тих компетенціях, які найкраще розвинуті у кожному бізнесі, і ми почали перелаштовуватися на рейки війни.
Уже на третій день на базі нашої РМВА (Бізнес-академія практичного менеджменту) ми відкрили курс «Тактична медицина та бойова підготовка», де навчаємо першої домедичної допомоги в умовах війни, засадам виживання, а також даємо практичні навички з володіння зброєю, і навіть даємо можливість постріляти з автомата Калашникова. На сьогодні вже більш як 5000 людей пройшло навчання.
Наш девіз: «Працюємо щодня й до перемоги!». Курс очолили керівник бізнес-школи Тетяна Репницька та керівник департаменту маркетингу «Наш Край»/SPAR Катерина Футрук. Домедичну допомогу викладає хірург мережі клінік «Біхелсі», Сергій Васильков.
Домедичну допомогу викладає хірург мережі клінік «Біхелсі», Сергій Васильков
На п’ятий день, коли в Луцьку пішов потік біженців, ми адаптували наш Артхостел «Адреналін» на 110 місць для їхнього прийому, зробивши його безоплатним для тих, хто не має можливості його оплатити, та забезпечивши відвідувачів безоплатним триразовим харчуванням. Звісно, що проєкт очолила його директорка Альбіна Освіцінська.
На шостий день на базі розважального центру «Адреналін Сіті» відкрили «Центр допомоги біженцям» на 200 місць, створили цілодобовий колцентр, організували чергування силами менеджменту компанії та волонтерів на чолі з директоркою відпочинкового комплексу Галиною Шотік. В інтерв’ю я інколи жартую, що «ми як забезпечували відпочинок людям до війни, так і забезпечуємо його сьогодні».
Наші відвідувачі тут, крім сну та триразового харчування, мають також можливість взяти участь у майстеркласах, які проводять працівники Музею сучасного українського мистецтва Корсаків (Катерина Михайлюк).
Крім того, у Центрі біженців та Артхостелі ми організували цілодобову медичну допомогу силами нашої мережі клінік сімейної медицини «Біхелсі» на чолі з виконавчим директором Дмитром Гавриловим. Також забезпечили юридичну підтримку для тимчасово переміщених осіб, залучивши нашу юридичну компанію «Юридичне рішення» (Сергій Супрунюк, Віталій Гончарук).
Коли з перших днів наші партнери SPAR International, SPAR Грузія, SPAR Польща, SPAR Данія, SPAR Гран-Канарія, SPAR Албанія, SPAR Норвегія, SPAR Німеччина, SPAR Нідерланди, SPAR Угорщина, SPAR Швейцарія, SPAR Австрія, SPAR Ірландія, SPAR Італія, SPAR Іспанія, SPAR Бельгія почали надсилати нам гуманітарну допомогу (на сьогодні це вже понад 100 тонн), за яку їм велика подяка, тоді ми зрозуміли, що в аспекті ефективності використання гуманітарної допомоги є певні проблеми. Зокрема, є дефіцитні речі, в яких є критична потреба на фронті, а вони потрапляють не завжди туди, де потрібно й просто десь зберігаються про запас.
Розуміючи закон системного аналізу про те, що кожна система функціонує настільки ефективно, наскільки ефективно функціонує її «найвужче» місце, ми почали шукати проблемні місця, де ми можемо реалізувати наші компетенції та навички.
Так ми сконцентрувалися на формуванні індивідуальних медичних аптечок військовослужбовця, тактичних медичних наплічників та сухпайків. Тобто на тому, що, з одного боку, є у гострому дефіциті, а з іншого – де у нас є компетенції. Відповідно, керувати проєктом з формування сухпайків у нас стали Віктор Мольченко – керівник мереж «Наш Край» та SPAR, а також керівник проєктного офісу цих же компаній Віталій Демчишин.
Наші відвідувачі тут, окрім сну та триразового харчування, мають також можливість взяти участь у майстеркласах
Цілком логічно, що відповідальним за комплектацію аптечок та тактичних медичних рюкзаків став директор нашої мережі клінік «Біхелсі» Іван Гусак.
А ще наші підрозділи Комп’ютерної академії «Шаг» на чолі з Інною Кондратюк та Миколою Лінчуком включилися у кібервійну з загарбниками, й роблять це доволі успішно.
Крім того, наш медійний бізнес «СІД Медіа Груп» на чолі з Ігорем Денисевичем та Наталкою Пахайчук цілодобово бореться як на внутрішньому інформаційному полі, цілодобово інформуючи українців тільки перевіреною інформацією та спростовуючи фейки, так і на зовнішньому: запустили телеграм канал, який доносить правду про війну зазомбованим сусідам і потроху їх «лікує».
Відповідальним за комплектацію аптечок та тактичних медичних рюкзаків став директор нашої мережі клінік «Біхелсі» Іван Гусак
Наша СТО PribaltService забезпечила спеціальні умови для сил тероборони, ЗСУ та тимчасово переміщених осіб, постійно ремонтує їхні авто.
А ще наш Музей сучасного українського мистецтва Корсаків формує «Артбатальйон» та започатковує мистецький марафон, який триватиме аж до ПЕРЕМОГИ.
Адже відомо, що, крім пізнавальної, естетичної, комунікативної та інших функцій, мистецтво має ще й компенсаторні та психотерапевтичні властивості, які поповнюють нестачу сил людини, дають можливість краще адаптуватися до складних умов навколишнього середовища та втішають. Тому МСУМК започатковує проєкт, суть якого полягає у тому, що кожного дня з 15:00 до 17:00 у Музеї Корсаків відбуватимуться концерти, літературні зустрічі, вистави, перформанси, майстер-класи тощо.
Ми запрошуємо до лав «Артбатальйону» музикантів, художників, поетів, філософів, літераторів та кожну творчу особистість, яким є що сказати мовою мистецтва.
А всі жителі та гості міста (їх багато і, на жаль, не з тих причин, з яких ми б хотіли) можуть стати як глядачами, так і учасниками цього проєкту. Ми переконані, що, відвідуючи мистецькі заходи, вони можуть не тільки розвинути свій естетичний інтелект та пізнати багато нового й цікавого, а й відвернутись від проблем сьогодення та поповнити свої сили.
А ще сьогодні до переліку наших щотижневих загально корпоративних зборів VolWest Group додалися ще одні, з назвою «Що ти зробив для перемоги», де ми підбиваємо підсумки: що нам вдалося зробити у цьому напрямі та ставимо нові цілі.
Тож я переконаний, що бажано максимально ефективно використовувати свої ресурси у напрямах, де лежать наші ключові компетенції, докладаючи зусиль насамперед для нівелювання найбільш проблемних точок, які сьогодні виникають у нашій державі. Я переконаний, що такий підхід суттєво прискорить цей день - ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ.
І на завершення: коли я особисто, щодня проводжу навчання з «Тактичної медицини» («у першому житті» я був хірургом), завжди його завершую притчею про мураху, яка, коли палав ліс, бігала до річки, набирала повний рот води та гасила пожежу. І коли звірі поцікавилися, для чого вона це робить, адже об’єм води дуже маленький, який вона доносить, то вона відповіла, що це не важливо, проте вона твердо знатиме, що зробила все, що могла.
Так і всі ми, зробімо все, що у наших силах, і тоді обов’язково переможемо з мінімальними жертвами та у найкоротший час.
Думаю, така й мала бути моя відповідь напередодні війни, коли у мене менеджмент питав, що ми будемо робити, якщо почнеться.
