25 березня гостем «Дня» став молодий політик, народний депутат, член комітету ВРУ з питань податкової та митної політики Олексій Порошенко. Це – його перше інтерв’ю ЗМІ у якості народного депутата.
Олексій не відповідає образу «мажора». Він сам водить свій автомобіль. І не має охорони. А ще він відкритий у спілкуванні і щирий в оцінках. Хоча й було помітно, що відповідаючи він зважує кожне слово, розуміючи, вочевидь, що все сказане ним все одно буде оцінюватись крізь призму «син Президента», а не як «самостійний голос молодого політика».
На запитання «Дня» які сумніви, з огляду на «репутаціний виклик» питання участі сина Президента в парламентських виборах, у нього були Олексій Порошенко відповів: «У цій ситуації не сумніватись було б, м’яко кажучи, не розумно. У мене, скільки себе пам’ятаю, був такий підхід до справ: якщо ти вважаєш щось правильним, то роби це. Я маю західну освіту. У мене є досвід роботи в західних компаніях. Є ступінь МВА. І я мав досвід роботи в державній структурі на дипломатичній службі – працював в генеральному консульстві України в Шанхаї (Китай). Бачив, якою ефективною Держава може і має бути: коли ти можеш прийти в державну установу, отримати за 15 хвилин послугу, при цьому Держава не дивиться на тебе як «наглядач» і не думає як здерти побільше «податків»… Одним словом оце поєднання унікального досвіду і бачення як працює наша держава зсередини: без ілюзій, щодо того як важко, чи легко робляться якісь зміни, як на мене, треба було застосувати на практиці. Бо якщо ти маєш таке в своїй голові, і нічого не робиш, то ти теж є безвідповідальним… Чесно зізнаюсь, я не вважаю себе політиком. Я мав досвід політичної діяльності в обласній раді до того як пішов у парламент, і мені було гидко від кулуарних переговорів, домовленостей, які там мали місце… Але я розумію, що якщо якісно не змінювати склад ВРУ, то ми не досягнемо змін яких ми хочемо. Тому роботу в парламенті для себе я сприймаю як певний виклик: віддати борг країні, в якій я народився, яка мене виховала і дала ті можливості, які в мене були для роботи і освіти. Виключно з цієї позиції я сприймав і сприймаю рішення стати народним депутатом, яке насправді було для мене дуже важким. І мені прикро, коли хтось сприймає це як жагу влади, чи порівнює з попереднім Президентом і його сім’єю. Я дуже сподіваюсь, що коли закінчиться моя парламентська робота, то країна побачить приклад протилежний тому, який ми мали. І можливо, комусь із дітей наступних президентів, які матимуть сили, хист і бажання попрацювати на державу, буде легше ні ж мені».
Тож яку проблему йшов вирішувати Олексій Порошенко в парламент, як він оцінює реформи уряду та чи підтримує Президента в бажанні термінової приватизації решти державного майна – читайте в наступному номері «Дня».
