Цей святий образ датується приблизно XVIII століттям, але цінність його не так у віці, як у сюжеті. Це — Страшний Суд, тема, зрозуміла кожному християнину. Бо ось і у Біблії говориться про те, що «В усіх справах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш». Проте нині фахівці не можуть пояснити факту, що наразі ікони із зображенням Страшного Суду зникли із храмів. А саме вони починаючи із XV століття разом із Страстями Господніми та іконостасом творили триєдиний ансамбль і були невід’ємною частиною церковного інтер’єру. Ось і ікону Страшного Суду, яку представлять цього четверга на XXII Міжнародній науковій конференції «Волинська ікона: дослідження і реставрація», відшукали ще 1998 року на... горищі Свято-Троїцького собору в Луцьку в незадовільному стані. І після реставрації ікона залишається обрізаною з боків, бо відновити скоєне людською рукою ніхто вже не в силі.
Музей волинської ікони, який проводить традиційну щорічну наукову конференцію, завжди тішить її учасників ексклюзивом, так би мовити, зі своїх запасників. І нині привезли з Києва, відреставровані цікаві образи святого Онуфрія, «Коронування Богородиці» та інші, але «Страшний Суд» — просто унікальний і за сюжетом, і за своєю значимістю. Тут і Престол уготований з книгою розгорнутою, на основі якої і відбуватиметься Суд, і Адам та Єва навколішках, образи Правди і Гріха, і, звичайно, Рай та Пекло. Раю відведене скромне місце з брамою, зображенням шестикрилого серафима, зверху до якого ідуть праведники на чолі з апостолом Петром, що тримає ключі, Дорогу до Раю вказує ангел-охоронець зі стягом у руці. Біля нього зображені воскреслі душі, які встають з могил. Далі — церква з банями. Перед нею на лавці сидить священик, який сповідає грішників. Поряд на ліжку лежить людина, що, як описується в книгах на цю тему, була «лінивою до церкви», і біля її ніг стоїть біс...
У минулому традиційно велика за розміром ікона Страшного Суду займала місце або на західному, або на південному боці храму. Це для того, щоби вірні, виходячи з церкви, пам’ятали про свою останню годину і Суд, якого не минути. У Музеї волинської ікони сподіваються, що фахівці з усієї України, Білорусі і Польщі, присутні на конференції, висловлять свої міркування і про представлений святий образ, і про те, чому ікона з таким сюжетом зникла з церковного інтер’єру.
