Село Клубочин, що нині знаходиться у Ківерцівському районі, у роки Другої світової війни пережило свою велику трагедію. Ось як розказує про неї Юрій Ройко, депутат Волинської обласної ради: «На світанку 4 листопада 1942 року гітлерівці та поліцаї оточили село Клубочин на Волині. Дітей, жінок, літніх людей зігнали в центр села і зачинили в клуні. Чоловіків примусили копати велику яму. Потім, невеликими групами, по кілька чоловік, виводили на розстріл. Карателі розстріляли 137 мирних жителів, 38 з яких діти, 48 — жінки. 17 немовлят, яких ще не встигли охрестити, живцем кидали в яму. Пів Клубочина розстріляли, решту вивезли. Село було зруйноване, пограбоване і спалене вщент. Дивом вдалося врятуватися тоді від смерті лише чотирьом людям».
Причиною масового вбивства стало те, що жителі села допомагали врятуватися євреям із містечка Трохимбрід. «Кров людська била фонтанами. Стогін, плач, благання... Розстріляних посипали хлоркою, закривали толем. А земля все одно ворушилась декілька днів. Багатьох заривали живцем. Серед вбитих — люди з моєї родини», — каже Юрій Ройко. Його бабуся була родом з Клубочина, дід — із сусіднього Сильного, у цьому краї — центр його малої батьківщини, серед 137 розстріляних — третина з родини Ройка...
Після війни люди повернулися на старе місце і Клубочин поступово постав із руїн і попелу. Але наразі тут нема і двох сотень мешканців. Свого часу тут діяв музей комсомольської слави, у якому розповідали і про клубочинську трагедію, але музею давно нема. Як нема, врешті, і Дня вшанування українських праведників, на зразок того, як євреї вшановують своїх рятівників. У річницю трагедії в Клубочині вшанували пам’ять земляків панахидою, помолилися за спокій їхніх душ.
