ГОЛОС З FACEBOOK
1. Найважливішою, найжиттєвішою подією на сьогоднішньому етапі є російсько-українська війна. Від неї є найбільша загроза і виклик українству. Якщо і потрібна українська альтернатива сьогодні (а вона потрібна), то вона мала б дати відповідь і пропозицію у питанні вирішення українсько-російських відносин. Питання якості продовження чи припинення війни.
Тут — мовчання. Росії якби немає. Що ж — у Путіна вибори і йому не слід заважати.
2. Як розв’язати проблему наявності Лугандону, самих військових дій? Цілий комплекс проблем — військових, політико-адміністративних, соціальних, фінансово-економічних, людських.
Як з Кримом?
Без пропозицій.
3. В Україні продовжується також національно-визвольне діяння, бо на всіх Майданах і протестних акціях рушійною була ідея національної державності, національного духовно-культурного становлення.
Але лідери зустрічають посполитих рускоязичністю і відомою з їхньої публічності байдужістю до українського національного становлення.
4. Висунуті три вимоги не є новиною, вже три роки, і як передвиборчі обіцянки всіх, і як парламентська угода, вони фігурують в політпросторі. Депутати багатьох скликань, окремі партії, котрі у парламенті, вже десятиліттями обіцяють скасувати депутатську недоторканність і не скасували. Хто їм повірить?
5. Мільйони вже виходили на Майдан, зустріли розстріли та каліцтва, а взамін отримали неадекватну владу.
Сьогодні не поспішають повторити пройдене.
Сьогодні дивляться не тільки на критику влади і вимоги, а й на тих, хто хоче замінити владоможців.
6. Коли Лещенко і Найєм були журналістами, яким з-під даху дали доступ і можливості писати про корупцію чиновників, вони виглядали сміливо і професійно.
Їх зробили «лідерами общєствєєних мнєній».
Коли ж вони пішли у президентському списку у парламент і зробили свого хлібодателя одіозним, то засвідчили свою безпринципність. Коли швидко перестрибнули у поїзд до другого шефа, який має дати їм вищі посади й мандати, то з «лідерів думок» перетворилися у лідерів обману.
Роль Наєма у першому Майдані, їхня тіньова роль «архітекторів» у сьогоднішній акції, ставить додаткові питання і продукує недовіру.
Діяльність Семенченка переповнена нерозкритим авантюризмом.
7. Політичний союз Саакашвілі-Садовий-Тимошенко-Наливайченко із партійним наповненням виглядає штучно склеєним, політично неприроднім і взаємоконтраверсійним. Якою буде влада і якими стануть її результати, якщо б такий союз владу захопив?
Адже заміна діючого союзу БПП+НФ не самоціль, а має дати швидкий позитивний результат. Хто його забезпечить?
8. Саакашвілі поза Україною виглядав успішним революціонером-реформатором. Було сподівання, що він стане помічним у післямайданних процесах поборюванні корупції.
Але досвід у Одесі, опертя на пані Гайдар і Боровіка, гра на виборах у Чернігові показали його політичну і кадрову неперебірливість, відсутність зв’язку із національною демократією (не в рахунок взяття на озброєння назви РУХ і віча біля пам’ятника Чорноволу), нехтування націоналістами засвідчили відчуженість від проблем національної державності. Прорив кордону був найбільшою його самокомпроментацією — людина заради власних амбіцій готова не зважати на закони...
