З останніх новин: став відомим зміст листа, яким куратор робочої групи з формуванню експозиції Меморіального центру «Бабин Яр» (латинська абревіатура — BYHMC), один з провідних світових фахівців з проєктування музеїв Дітер БОҐНЕР обґрунтував свою відставку, в яку пішов ще восени минулого року. Причина все та ж сама — бурхлива діяльність новопризначеного арт-директора Центру, скандально відомого російського режисера Іллі ХРЖАНОВСЬКОГО.
«Мої етичні переконання йдуть всупереч бруталістській презентації Іллі Хржановського, яку презентували мені як концепцію, за якою ви хочете розвивати BYHMC.
Наміром цієї презентації, на мою думку, є зіштовхнути відвідувачів з лабіринтами, темними місцями та екстремальними ситуаціями, котрі створюватимуть шокуючі переживання. З окресленими в презентації ідеями основна експозиція стає небезпечно схожою на «Голокост-Дісней», а не на місце пам’яті та рефлексії над неймовірною драмою, яка сталася у Бабиному Ярі та у Східній Європі.
ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА
На мій погляд, експозиція має обережно звертатись до нашої свідомості і викликати стійке розуміння та саморефлексію, а не брутальною силою збурювати емоції, які компенсуватимуть наявністю дитячого садочка в кінці експозиції. На противагу цій концепції я вірю в множинність поглядів та саморефлексію кожного з нас: що би сталось, якби ми колись зіштовхнулись із ситуаціями, подібними подіям в Бабиному Ярі та Східній Європі протягом Другої Світової війни.
Мій намір — не показувати жорстокі події Бабиного Яру та інших масових вбивств у сотнях фотографій, але дозволити картинам особистого включення та відповідальності постати в свідомості відвідувачів. Тільки тоді експозиція матиме шанс зробити внесок у розвиток наших суспільств».
Це, власне, те, про що попереджали всі опоненти призначення Хржановського: що він просто влаштує там «Дау-2».
В наглядову раду міжнародної організації «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» входять Святослав ВАКАРЧУК, Олександр КВАСНЄВСЬКИЙ, Герман ХАН, Натан ЩАРАНСЬКИЙ, Віктор ПІНЧУК і Михайло ФРІДМАН. До Хана, Кваснєвського, Щаранського й Фрідмана питань немає: вони — громадяни інших країн. До Пінчука з його клінічною проросійською ностальгією — теж.
Але чому мовчить Вакарчук?
Не останній політик, народний депутат України, лідер усеукраїнської партії як у рота води набрав.
Не зорієнтувався в ситуації? Мав достатньо часу.
Вважає дане питання другорядним? Тоді що він робить у тій наглядовій раді?
Вся ця історія дійшла до такої межі, коли не виказати свою позицію означає зазнати серйозних репутаційних утрат (слово «зганьбитися» поки не вживатиму). Тим паче якщо ти політик.
Святославе, скажи щось!
