Цьогорічне перебування фотовиставки всеукраїнської газети «День» у Луцьку завершено, і побачити її волиняни могли рекордно тривалий час — із 8 квітня до 22 травня. У книзі відгуків зафіксовані не тільки слова захоплення, болю і гордості, слова про мужність і біду, яку переживає Україна вже другий рік, а й особливо широкий спектр відвідувачів. Професор, студенти групи, фотохудожник, фотограф-аматор, учні гімназії, вчитель, краєзнавець... Та підбити, як кажуть, підсумки фотовиставки попросили Тараса ЛІТКОВЦЯ, заступника декана історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, політолога, котрий тепер має і бойовий досвід: будучи призваним в Збройні сили України, він служив заступником командира мотопіхотного батальйону.
Тарас нагадав слова, сказані головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною під час презентації фотовиставки у Луцьку: «Ніякий агресивний сусід не зможе забрати у нас нашу ідентичність, єдність, якщо ми будемо користуватися своєю історією. Наша фотовиставка жива, вона хвилює, показує, скільки в країні болю і героїзму».
«Побачив, чим жила країна впродовж 2015 року, оскільки це рік, який провів в АТО і був відірваним від нормального сприйняття реальності. «Україна в огні» — назвав свого часу власну кіноповість про Другу світову війну Олександр Довженко. Парадоксально, але через 73 роки після цього гірка доля українців знову повторюється, лише ворог прийшов цього разу не із Заходу, а зі Сходу. Прийшов не відкритим нападом, а «гібридною війною», прикрившись гаслами про «слов’янську єдність», — каже Літковець. — Перше, що впадає в око цього разу, — мілітарна тональність фотовиставки, яка відрізняється від всіх попередніх. Поменшало фото щасливого життя, а домінують бліндажі, БМП, танки, гармати, бронетехніка на сільськогосподарських полях. Війна в кожному погляді та обличчі на більшості фото. Це все так не в’яжеться з цілодобовою телерекламою про якийсь інший, паралельний світ життя українців. В роботах фотомитців бачимо і згадуємо минулорічні сутички з міліцією під стінами Верховної Ради (в АТО бійці кажуть «Верховна Зрада»). Також на виставці багато уваги приділено вже не новій темі — долі переселенців з Донбасу. Загалом акцентується увага на повсякденному житті української глибинки, де переплетено свято і горе, радість і смуток. Цього разу особлива увага на портретну фотографію — стан душі нації у 2015 році. А в душі у нас коїться неймовірна психологічна суміш, яка цікава і страшна одночасно. Всі роботи інформаційно насичені, змістовні, глибокі, в кожну потрібно вдивитись, відчути її, бо показує всю суперечливість року 2015-го, упродовж якого відбувся злам у ціннісних орієнтаціях наших громадян. Військові фотороботи наочно доводять, що саме життя, а не товщина гаманця є найбільшою цінністю кожного. «Читаючи» фотоматеріали, кожен знаходить для себе відповіді на непрості питання про причини «довготривалості» АТО, міграції населення з Донбасу, відсутність реальних реформ, дисонанс з офіціозом виступів керівників держави. Кожне фото зворушливе, оголює те, що наболіло, показує неоднозначність сьогодення, буденні людські почуття, демонструє всупереч війні та смерті спрагу до життя, біль і сльози, смуток та надію. Сьогодні час підлої політики — наслідок подвійних стандартів політичної еліти, незнання нею вітчизняної історії та ямочного ремонту влади реформаторами.
Особисто мені символом сьогоднішнього стану незламності України є фото під назвою «Реальний апокаліпсис» (автор Сергій Гудок, Ужгород), на якому зображений лелека на випаленому пожарищем полі. Так і в нас сьогодні: кругом «все пропало», проте лелека на згарищі продовжує жити».
Переможцем конкурсу глядацьких симпатій у Луцьку стала світлина (до речі, як і в Одесі) «Тато їде на війну» Анни Чапали, друге місце — у знімка «Пожежа корупції» Олега Терещенка, третє — в «Мами Марії» Івана Любиш-Кірдея.
Тим часом у передчутті — Львів. 26 травня тут почнуться вже 17-ті (!) Дні «Дня», під час яких жителі та гості міста зможуть взяти участь у пізнавальних дискусіях, представленні новинок із Бібліотеки газети та побачити найкращі знімки Міжнародного фотоконкурсу «День»-2015 і, звичайно, поповнити домашню або бібліотеку рідної школи розумними виданнями та оформити передплату на свій «День».
«РЕАЛЬНИЙ АПОКАЛІПСИС» / ФОТО CЕРГІЯ ГУДАКА
Першою подією стане зустріч у четвер о 19.45 в антикафе «Communa». Лариса Івшина спілкуватиметься з аудиторією про 20 років якісної альтернативи «Дня» та представить бестселери — «Повернення в Царгород» та триптих «Котел», або Справа без терміну давності», «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська», «Катастрофа і Тріумф. Історії українських Героїв», які вийшли вже другим тиражем.
27 травня о 12 годині в головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка» відбудеться урочисте відкриття фотовиставки «День»-2015. Після цього о 13.30 у актовій залі НУ «ЛП» із Ларисою Олексіївною матимуть нагоду поспілкуватися студентська молодь, викладачі, діячі культури та освіти.
«Своїми проектами «День» будує місточки між регіонами країни. Фотовиставка та дискусії на суспільно важливі теми є тими тригерами, які виривають людей з потоку буденних справ та перенаправляють свідомість на більш глобальне мислення — як зробити суспільство кращим? Як розбудувати державу? Поки інші медіа мовчать, головний редактор «Дня» Лариса Івшина та журналісти газети наголошують на необхідності переосмислення новітньої історії. Суспільству треба знати, де саме стався «вивих», аби можна було його вправити та жити надалі здоровим життям», — розповідає одеситка Наталія Безвозюк, учасниця Літньої школи журналістики газети «День»- 2015.
«Поки фотовиставка тривала в Одесі (з 25 березня по 3 квітня, а потім вирушила до Луцька), на неї встигли завітати чимало львівських студентів — причому деякі цілеспрямовано, — пригадує Наталія. — Виставка дає можливість ще раз переосмислити, перевідчути події, що відбуваються з нами. Одеським відвідувачам це вдалося. Сподіваюся, Львів буде з нами солідарним».
