12-14 серпня по всьому світу прокотилася хвиля масових протестів, спричинених нелюдським поводженням путінського режиму з українськими військовополоненими, особливо жахливим актом звірячого спалення окупантами 50-ти азовців в Оленівці й підготовкою публічного судилища над захисниками Маріуполя з імовірними показовими стратами.
Застосування тортур і дикунська розправа над 50-ма полоненими бійцями полку «Азов», спаленими живцем в Оленівській колонії поблизу Донецька, і підготовка масового судилища над утримуваними за ґратами іншими захисниками Маріуполя путінський терористичний режим в чергове збурив як українське суспільство, так і громадське поле світової спільноти. Серйозно збільшила градус напруги й нещодавня заява Міжнародного комітету Червоного Хреста, що жодних гарантій щодо безпеки українських комбатантів у російському полоні він не давав.
Акція протесту біля офісу Червоного Хреста в Кракові
Одна з гучних акцій протесту відбулася нещодавно біля офісу Малопольського відділу Червоного Хреста в Кракові. З плакатами і гаслами, засуджуючими ганебну позицію Міжнародного комітету Червоного Хреста в питанні захисту українських військовополонених, українські протестувальники та їхні польські друзі прийшли до офісу цієї організації нагадати їй про її прямі обов’язки.
У імпровізованій клітці, влаштованій активістами, стоїть навколішки юнак зі зв’язаними руками і заліпленим скотчем ротом. Учасники акції скандують: «Я Маріуполь! Я Азовсталь!» «Ми не маємо права мовчати!»
У руках протестувальників плакати з промовистими гаслами: «ООН і Червоний Хрест мають примусити росію виконувати Женевську конвенцію!» «Червоний Хрест сьогодні забризканий кров'ю вбитих росією наших полонених!» «Червоний Хрест! Де твої гарантії?!»
– Після трагедії в Оленівці Червоний Хрест і ООН намагаються донести усьому світові, що вони нібито не давали жодних гарантій щодо безпеки наших військовополонених, – говорить у гучномовець одна з організаторок цієї акції – мешканка Маріуполя, волонтерка, громадська діячка Галина Однорог. – А їм і не треба давати жодних гарантій – вони просто мають виконувати свої обов’язки, прописані в статутах цих міжнародних організацій, покликаних захищати права людини, зокрема й права комбатантів, які опинилися у ворожому полоні. Тож треба просто слідкувати за дотриманням положень Женевської конвенції з цього питання. Сьогодні один з офісів Червоного Хреста знаходиться безпосередньо в окупованому Донецьку! То що заважало його працівникам відвідати наших військовополонених, утримуваних у сусідній Оленівській колонії?»
Організаторки ації Тетяна Голюк (ліворуч) і Галина Однорог
За словами активістки, вона спілкувалася в Запоріжжі зі звільненими військовополоненими, яким пощастило усе ж таки потрапити в першу хвилю обміну, і на її запитання, чи цікавився Червоний Хрест умовами їхнього утримання, вони нібито відповіли, що жодного разу представників цієї організаціївони в колонії не бачили.
– Коли захисників Маріуполя виводили з «Азовсталі», – лунає далі з гучномовця голос Галини Однорог, звернений до представників Червоного Хреста, – ви завели на кожного з них реєстри, хто які мав пошкодження, травми і поранення. То для чого ви це робили – для гарантій чи лише для своїх звітів?
Промовиця зазначає, що вже 9-й рік поспіль триває війна з Росією, яка в окупованих районах Донбасу влаштувала справжнє пекло для українських військовополонених, застосовуючи до них такі тортури, що навіть похмурому середньовіччю не снилися, але чомусь у звітах Червоного Хреста це жодним чином не відображається. Вона наголошує, що світова громадськість має змусити Червоний Хрест або працювати, або його керівництво повинно піти геть. І дійсно, якщо міжнародна організація, покликана стояти на сторожі прав людини й усіляко захищати її від насильства, першою не б’є на сполох у разі кричущого порушенням норм міжнародного права і навіть не висловлює свого ставлення до терористичної держави, яка ці норми постійно порушує, то на чиї гарантії можуть розраховувати комбатанти з «Азовтсалі», які стали заручниками кремлівських безумців?
Одна з наймолодших учасниць акції
Саме в цьому учасники акції, які прийшли до краківського офісу Червоного Хреста, якраз і вбачають велику небезпеку. Адже сумний приклад України щодо повної незахищеності українських військовополонених і цивільного населення в умовах війни з російською терористичною державою, свідчить про небезпеку остаточної руйнації системи колективної безпеки, заснованої на дотриманні норм міжнародного права та гуманітарного права, й неухильне сповзання до середньовічного права грубої сили. І це може призвести зрештою до непоправного.
Таке становище, на думку протестувальників, значною мірою спричинене недопрацюванням або повною бездіяльністю таких міжнародних інституцій, як ООН і Міжнародний комітет Червоного Хреста. Тому без активного громадського впливу на ці міжнародні інституції, а також на уряди країн, найперше демократичних країн західного світу, не обійтися.
За словами активістки і волонтерки Галини Однорог, така робота щодо об’єднання зусиль світової громадськості вже ведеться й готуються подальші акції протесту по всьому світу, які мають привернути увагу до брутального порушення путінською росією усіх можливих норм міжнародного права та гуманітарного права. Особливо в питанні утримання виведених з «Азовсталі» за посередництва ООН і Червоного Хреста українських комбатантів, яких фактично передали кремлю в заручники і над ними тепер російський окупаційний режим готується влаштувати показове судилище з оголошенням смертних вироків цим героїчним захисникам України.
– Тому такі акції протесту, як наша, – запевняє Галина Однорог, – це тільки початок. Ми зробимо все, щоби світ почув нас.
Як розповіла активістка, рада дружин і матерів захисників Маріуполя «Жінки зі сталі» вже створила електронну петицію, адресовану до ключових міжнародних організацій, які можуть вплинути на вирішення катастрофічної ситуації, в якій опинилися українські військовополонені. За її словами, відповідне звернення до Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН з вимогою невідкладно зайнятися питаннями захисту комбатантів з «Азовсталі», які перебувають у російському полоні, зробив і міський голова Маріуполя Вадим Бойченко.
«Світ не може мовчки спостерігати, як російські терористи чинять публічну розправу над полоненими українськими оборонцями. ...Ми маємо об’єднатися та змусити цивілізований світ дати адекватну відповідь на погрози рашистських дикунів, які зухвало демонструють свою безкарність та презирство до загальноприйнятих правил співіснування, вчиняючи судилище над захисниками України», – зазначають авторки петиції, закликаючи її підтримати усіх небайдужих.
Сцена абсурдного вироку
Акцію протесту біля краківського офісу Червоного Хреста його учасники завершують перфомансом. Над юнаком, що сидить в імпровізованій клітці зі зв’язаними руками і заклеєним ротом, зачитується вирок з перерахуванням найабсурдніших звинувачень на його адресу. І найтяжче з них полягає в тому, що він насмілився чинити спротив «визволителям», захищаючи себе, свій народ і свою землю від їхнього свавілля, жорстокості і насильства…
І наче реквієм, над цим абсурдним дійством лунає заклик, що такого блюзнірства й наруги над законом і міжнародним правом, над нормами людської моралі і честі цивілізований світ у жодному разі не може допустити. Адже якщо з мовчазної згоди усього світу такий фарс кремлівським безумцям усе ж таки вдасться влаштувати, це означатиме, що міжнародні організації, за посередництва яких фактично відбувалася передача українських комбатантів в руки так званому «правосуддю» російського мордору, вони просто стануть співучасниками цього ганебного дійства. Тож чи відбудеться ця сатанинська офіра, якою кремлівські злочинці збираються засвідчити факт остаточного торжества беззаконня над законом, залежить від усіх нас.
