На малій сцені Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка відбулася прем’єра моновистави про Голодомор в Україні. Називається вона «Свято солодкої лободи». Автор п’єси — дніпровська письменниця Леся Степовичка. У ролі оповідача — актриса театру Вероніка Голованьова. Обидві — і авторка п’єси, і виконавиця — люди небайдужі до долі України. Вони активно підтримували Помаранчеву революцію і Революцію Гідності, обидві у міру своїх сил допомагають фронту на сході. Мабуть, це — активну громадянську позицію та патріотизм — помітив головний режисер театру Анатолій Канцедайло, коли взявся ставити виставу. Як кажуть у театрі, зіграти правдиво моновиставу — майже вершина акторської майстерності, і не кожен актор на таке здатен. Вероніці Голованьовій це вдалося. «Вистава примушує замислитися про сенс свого життя, про наше коріння і про те, що ми повинні зробити все для того, аби такого більше не повторилося. Справжнє мистецтво завжди навчає, примушує замислитися і не дає забути хто ми є, звідки прийшли і якого роду», — розповідають у театрі.
«Прем’єра вистави «Cвято солодкої лободи» відбулася у переповненій залі. Артистка Вероніка Голованьова перевершила саму себе. Талановита, щедро обдарована Богом, вона зіграла у цій моновиставі кілька ролей. Літала зигзицею по сцені, міняла вираз обличчя, тембр голосу, інтонацію, блиск очей, манеру поведінки, спосіб рухатися залежно від персонажа. Хто скаже, що це легка робота? Це пекельна робота — свідчення високого професіоналізму, в якому і любов до свого фаху, і колосальна самовіддача, і повага до глядача», — написала у «Фейсбуці» автор п’єси Леся Степовичка. Сама акторка віддає належне режисерові-постановнику Анатолію Канцедайло, який навчив усіх тонкощів і поставив мізансцени. «Потрясіння... — так передав свої враження від спектаклю журналіст Павло Динець. — Ні, не тому, що вперше в житті побачив буквальність вислову «ніде яблуку впасти», бо людей в залі театру Шевченка було, як в ранковій маршрутці!.. І не катарсис це був — ні, щось набагато глибше!.. Певно, за історією родини головних героїв моновистави «Свято солодкої лободи» я, та, певно, і кожен у залі, побачили біографії своїх родин, своїх нещасних українських сімей, які бозна-яким дивом вижили у трьох голодоморах ХХ століття... Ох, у самісіньке серце вразили шевченківці. Ну, і, звісно ж, авторка п’єси — Леся Степовичка! Дякую, що переплавили нашу страшну історію в потужний, незабутній художній твір!» — поділився враженнями Павло Динець.
