Експозицію «Світло на павутинці. Те, що мене тримає» розгорнуто в Національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка, і цей авторський фотопроект франкознавця, літературознавця, публіциста і директора Дому Франка — не тільки несподівана грань творчої особистості Богдана Тихолоза, а й його філософський погляд на тонке мереживо буття — крізь об’єктив фотоапарата і плетиво павутини, яка, власне, і є наскрізною темою виставки.
«Павутина — це пастка, тенета спокус та випробувань, якими ловить нас, і не невдало, світ. Заплутує. Полонить. Випробовує на міцність. Іноді — убиває. І водночас павутина — це мережа. Те, що єднає нас з іншими людьми. Зв’язок, контакт, комунікація. Те, що всіх нас тримає докупи. Те, що мене тримає», — каже автор фото. І додає, що проект і для нього самого став несподіванкою.
У показі — дві серії світлин, а вони пейзажні та анімалістичні й оприявнюють, на думку Богдана Тихолоза, різні й водночас взаємодоповнювальні візії «павутини буття»: чорно-білу, лаконічно-монохромну, аскетичну і повноколірну, сповнену жаги життя й пишного розмаїття барв: «Такими «павутинками» моя доля сплітається з багатьма чудовими людьми, і я відчуваю потребу подякувати їм за це тонке мереживо стосунків, яке плетемо разом. І поділитися радістю, красою, щастям, теплом. Інколи — й болем, сумом і тугою, бо це теж життя. Але найбільше — світлом на павутинці, яке у павутиння годі спіймати».
До речі, експозицією «Світло на павутинці» наймолодший в Україні директор національного музею відзначив своє сорокаріччя.
