«Нам нічого не треба. Ми хочемо лише, щоб наш хлопчик повернувся додому», — говорить мати 25-річного Олексія Затилюка, який зник під Іловайськом у серпні 2014-го. Хоча сім’я отримала результат аналізу ДНК і страшний висновок про загибель їхнього улюбленого сина, проте мати і сестра сподіваються, що сталася помилка. І чекають. Олексій пішов в АТО добровольцем. До лав регулярної армії його не взяли через проблеми із здоров’ям, але він не міг спостерігати, як відбувається захоплення України. До цього трагічно сприйняв утрату Криму, де народився — сім’я переїхала з Керчі до Харкова 1997 року. Зараз мати шукає будь-яку можливість познайомитися з армійськими товаришами сина, вслухується у вісті про обмін полоненими — раптом син у полоні.
Близько десяти таких родин, які продовжують сподіватися, разом з бійцями АТО прийшли на перший круглий стіл «Всеукраїнського Об’єднання родичів зниклих безвісти і загиблих захисників України». Організацію створив у Харкові громадський активіст Олексій Антипов — сам у минулому боєць батальйону «Донбас», який пройшов жах Іловайська і чотири місяці полону в «ДНР». Із зими 2015 року, коли 37-річний харків’янин повернувся додому, родичі його товаришів по службі та інших бійців, з якими втратили зв’язок в гарячих точках АТО, постійно зверталися до нього, сподіваючись хоч щось дізнатися про своїх зниклих рідних. Олексій зрозумів, що треба вести спільні пошуки хлопців і створювати центр інформування і допомоги, оскільки офіційні джерела часто не володіють всією інформацією про втрати.
«На сьогодні в міськраді називають 17 загиблих по Харкову, обласний військкомат говорить про 58 загиблих. Але вони знають в основному про втрати регулярних частин, адже була величезна кількість добровольців, яких не встигали реєструвати. Наприклад, в Куп’янську є меморіал із дев’ятьма загиблими — і лише троє з них є в офіційних списках. Особисто я знаю лише п’ятеро загиблих у своєму батальйоні, імена яких ніде не вказано. Лише за останні три дні до нас надійшли відомості про 12 невідомих загиблих. Офіційні цифри втрат можна помножити на три, а то і п’ять. Наша мета — знайти кожного героя і залишити їхні імена в пам’яті», — пояснює Олексій Антипов. Він працює над створенням всеукраїнського сайта, де кожного бійця можна буде знайти за іменем, місцем мешкання і військовим підрозділом. Головним недоліком офіційної статистики Олексій вважає те, що досі не складено списків воїнів, зниклих безвісти, і прагне заповнити цю порожнечу.
Окрім інформаційної допомоги Олексій Антипов планує сприяти родичам в отриманні пільг і виплат на місцевому рівні, психологічної і юридичної підтримки.
На зустріч також прийшла представник міської влади, заступник міського голови із соціальних питань Світлана Горбунова-Рубан. Світлана Олександрівна пообіцяла сприяти в розв’язанні проблем родичів загиблих.
Олексій Антипов сподівається, що контакти громадської організації з міською і обласною владою будуть тісними й ефективними. Організатори Товариства родичів зниклих і загиблих бійців підтримують зв’язки з Дніпропетровськом, Сумами, Кривим Рогом і незабаром збираються відкривати філії в Києві, Полтаві і Запоріжжі. Олексій Антипов запрошує до участі в організації волонтерів і шукає засоби і будь-яку допомогу для створення сайта пам’яті бійців.
