Школу в селі Грабове Старовижівського району закрили чотири роки тому. Точніше, «припинили тимчасово навчання». Багатьох учителів відправили на передчасну пенсію за стажем. Учнів почали возити у село Сераховичі, де тепер у зв’язку з такою оптимізацією та економією коштів навчаються діти з усієї округи. Проте Грабове не здається, і всі чотири роки селяни вперто пишуть в усі інстанції, щоб у приміщенні школи діяла бодай початкова школа. А на храмове свято, у день Великомучениці Параскеви, в колишній школі освятили... спортивний зал. Перед цим громадою зробили тут капітальний ремонт, адже за роки безлюддя у приміщенні погнила й підлога.
Марія Крадінова, мешканка Грабового і колишній сереховичівський сільський голова, розказують, що в ініціативну групу, яку назвали «Відродимо школу разом», об’єдналися переважно молоді люди, у яких підростають діти. Але до доброї справи приєдналося все село: сільський священик, грабівчани, які проживають тепер по всій Волині й навіть у Києві. Грабове — особливе село, бо має пам’ятник шкільництву, встановлений біля старого приміщення школи (якому вже понад сто літ) ще «за Польщі». На постаменті — юнак, дівчина, і напис «Через освіту до добробуту» (вже тоді розуміли, що таке школа!) Ще у двадцятих роках минулого століття селяни писали петиції польській владі, щоб у їхній школі навчання велося українською мовою. Їм болить, що школу «прикрили», а у приміщенні, де були і спортивний зал, і внутрішні туалети, нічого не влаштували. Не бачать вони й економії від закриття їхньої школи, куди вона пішла...
Катерина Филимонівна Каменчук мешкає у Грабовому, а працює тепер заступником директора у Сераховичах, каже, що вже нині у Грабовому є до двох десятків дошкільнят, тобто школа має майбутнє. Наразі ж грабівчани обрізали всі кущі навколо закритої школи, а вони вже досягали даху... І взялися за спортивний зал, щоб молодь мала де проводити дозвілля. Тепер треба підлогу в залі пофарбувати, і не раз, вирішити питання з опаленням приміщення, зрештою, потрібні м’ячі... Ще грабівчани хочуть вирішити питання і з поверненням у село бібліотеки.
