У Харкові з’явилася меморіальна дошка пам’яті дисидента, правозахисника, одного із засновників Української Гельсінської групи генерала Петра Григоренка. На цю знакову подію приїхав із США його молодший син Андрій Григоренко. Дошку встановили на будівлі гуртожитку «Гігант», в якому нині живуть студенти НТУ «ХПІ», а в 30-х роках близько двох років з товаришами мешкав і майбутній дисидент. «Я відкриття цієї дошки чекав більш ніж 10 років. І нарешті дочекався. Дуже задоволений», — зазначив Андрій Григоренко.
Голова обласного комітету «Дробицький Яр» Леонід Леонідов розповів, чому ж так надовго затягнулася справа із встановленням меморіальної дошки, і наголосив — хоча Петро Григоренко відомий здебільшого як правозахисник, який боровся за повернення на історичну батьківщину кримських татар, проте євреї теж йому вдячні — за те, що він сприяв поваленню комуністичного режиму.
«Ми як єврейська організація пам’ятаємо, який був у Радянському Союзі державний антисемітизм. Тому ми дуже вдячні людям, які дозволили Україні стати незалежною. Завдяки цьому ми змогли відродити єврейську культуру, яка в той період була «затиснута». Всі місця розстрілів євреїв були «безликими», вони навіть не мали права там встановлювати пам’ятники. Тому, коли відзначали століття від дня народження Петра Григоренка і було запропоновано встановити в Харкові меморіальну дошку, ми цю ініціативу підтримали. Але постійним був спротив керівництва НТУ «ХПІ», — розповідає Леонід Леонідов.
Позицію НТУ «ХПІ» пояснив правозахисник Євген Захаров, який вів перемовини з цього приводу з керівництвом цього вищого навчального закладу.
«Я сам ходив у ХПІ, говорив з його керівництвом на цю тему. У них позиція була така: «Чому ми маємо встановлювати меморіальну дошку Петрові Григоренку, який у нас навіть не довчився, — два роки повчився — і поїхав, став військовим. Що він зробив для інституту?» Коли я їм пояснював, що він зробив не лише для інституту, а й для країни, це для них аргументами не було. Колишнє керівництво ХПІ вважало, що потрібно встановлювати меморіальні дошки тим, хто зробив якийсь внесок у розвиток інституту. Зараз позиція НТУ «ХПІ» змінилася», — розповів Євген Захаров. За його словами, з Харковом Петра Григоренка пов’язувало не лише місце навчання, а й друзі, з якими від товаришував кілька десятиліть. До них він приїздив у гості з США.
Меморіальну дошку створив відомий харківський скульптор Дмитро Ів. Було кілька варіантів, як вона має виглядати, але за проханням сина, з яким погодився і Євген Захаров, і митець, це мала бути не людина у військовій формі. «Я хотів, щоб був імідж такий, який він має на пам’ятній монеті», — зазначив Андрій Григоренко. До слова, 2007 року було випущено ювілейну монету із зображенням Петра Григоренка. Саме з неї скульптор зробив ескіз, з’явилося чотири варіанти дошки. В результаті обрали той варіант, який найбільше сподобався онуці Петра Григоренка, — художниці, фотографу Тетяні Григоренко. Вона живе в США, проте час від часу буває в Харкові, експонує свої роботи. «Вона, між іншим, була й на барикадах Революції Гідності», — зауважив Андрій Григоренко.
Побачити меморіальну дошку пам’яті правозахисника, дисидента генерала Петра Григоренка зможуть перехожі на вулиці Пушкінській, 79. Це одна з центральних вулиць Харкова.
