Днями кияни провели в зону АТО бійців батальйонів «Січ» та «ОУН». Також учора, 17 березня, на передову вирушила рота розвідки батальйону «Донбас». Перед цим хлопці пройшли вишкіл на базі Національної гвардії у Нових Петрівцях, деякі навчалися в школі молодших сержантів у Золочеві.
Екс-комбат «Донбасу», народний депутат Семен Семенченко відзначив, що зараз у батальйон приходить більше професійних військових, поліпшується дисципліна. Депутат передав бійцям безпілотник від громади Чикаго і зарядний пристрій для електронних приладів, що їх подарували українські науковці.
Гімназисти з міста Боярка під Києвом читали добровольцям «Донбасу» вірші й дарували малюнки. Активісти скандували: «Слава Україні! Чекаємо з перемогою!». «Приїхали з учнями початкової школи. Діти серйозно готувалися. Ми постійно пишемо листи і малюємо для військових, передаємо їм шоколадки, медикаменти, а наш четвертий клас купував бронежилети, — розповідає вчитель гімназії в Боярці Олена Лазебник. — У третьому класі, де працюю, двоє батьків — учасники АТО. На сході воюють багато наших випускників. Тому школярі розуміють, що відбувається в Україні, і їх не доводиться вмовляти допомогти військовим».
Стрілець-санітар з позивним «Поляк» їде на схід вдруге, в «Донбасі» він із травня. Боєць родом із Донецька, був соціальним працівником. «У мене вдома ворог. Я повинен його вигнати, — стверджує «Поляк». — Людей зі сходу зараз менше, ніж у першому наборі, але є бійці з того ж Луганська. Протягом року в батальйоні багато поранених, але все одно молодь активно записується до нас. Сам вийшов із-за Іловайська якраз перед оточенням. Потім при батальйоні займався пораненими. Точно врятував двох, одного з них разом із товаришем винесли з-під обстрілу. Головне, коли рятуєш людину, реально оцінити ситуацію навколо».
Старших бійців закликали берегти менш досвідчених хлопців. «Наймолодший боєць у моєму підрозділі народився 1996 року, — розповідає доброволець «Донбасу» Руслан. — Не без того, що інколи доводиться накричати на молодих. Але потиличників не даємо — дідівщини у нас немає. Інколи й молоді дають старшим поради». Сам Руслан із Кіровограда, вдома займався різним: торгував, укладав тротуарну плитку тощо. «Мені не подобається наша влада, але не хочу в Україні ніякого «русского мира». Тож пішов захищати рідну землю», — каже боєць.
Махає військовим на прощання 12-річний Антон, закутаний у синьо-жовтий прапор. Нещодавно хлопчик приїхав із Москви — брав участь у змаганнях із настільного хокею. Каже, що в Росії до його команди ставилися нормально. І додає: «Дуже хвилююся за наших військових. Хочу, щоби всі поверталися живими й ніхто не постраждав. Цієї війни не повинно бути».
