Свято для 460 дітей у Луцьку організували обласне відділення Дитячого фонду України та Волинська єпархія Української православної церкви. Подарували радість дітям-сиротам і позбавленим батьківського спілкування та тим, хто перебуває в складних життєвих обставинах, а також малечі, чиї батьки мобілізовані в українську армію (або пішли добровольцями) і нині відстоюють територіальну незалежність держави.
Таким родинам нині важко. Бо всі матеріальні цінності родини спрямовують на підтримку свого солдата... Проте ще важчим є чекання. У Насті Звірко тато воює вже вісім (!) місяців, приходив тільки в короткотермінову відпустку, в Зоряни Садольської (вона також із села Борочиче Горохівського району) тато на фронті вже півроку... На запитання, що замовила цього року святому Миколаю, Настя серйозно каже, що нічого не просила. Ні нових іграшок, ні нової кофтини чи планшета, навіть солодощів не просила. «Молюся тільки святому Миколаю і прошу, щоб і мій тато, і всі українські військові повернулися додому живими та здоровими», — каже вона. Голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії протоієрей Валентин Марчук каже, що таким дітям дуже бракує тепла і ласки Тому Дитячий фонд підготував їм подарунки (солодощі), а учні недільної школи показали виставу про святого Миколая. Вона, звісно, про добро та зло, про те, що рухає цей світ, і про те, що йому заважає, робить нас гіршими. Емоції, які пережили глядачі, свідчать, що такі свята цим дітям дуже потрібні.
