Цей потужний науковець відкрив трагедію Голодомору 1930-х років світу і... українцям. Але сьогодні публіцистику Мейса фактично не вчать у наших університетах. «Правда для всіх» блукає у колі знавців. Про «вічність Джеймса Мейса» ми з головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною говорили біля могили дослідника на Байковому кладовищі у Києві. Щороку до Дня народження Джеймса ми їздимо до його могили, щоб покласти квіти.
«Гадаю, Джеймс робив це через загострене почуття справедливості, — поділилась головний редактор газети «День» Лариса Івшина. — Жив собі хлопчик в Оклахомі. Був глибоко порядною, освіченою людиною. Тому йому боліла Україна, як і голод в Ірландії, про який він писав, як і травми інших народів. Тоді «російський світ» також мав сильні позиції. В університетах США Джеймс Мейс стикнувся з тим, що російському світогляду дають «зелену вулицю», а проблеми України — «неформат». Когось би це відсахнуло, але Джеймса, навпаки, зацікавило».
Науковець помер 2004 року. На його могилі символічний пам’ятник — відкрита книга. Ця композиція асоціюється з самим дослідником, який завжди був готовий прийняти біль інших і розповісти про нього. «Коли людину люблять, вирази цього зворушливі і неформальні, — зауважила Лариса Івшина, покладаючи квіти до могили Джеймса Мейса. — Ця людина осмислювала важливі події в історії України. Я наполягала і наполягаю на тому, щоб його книжки вивчали студенти, хоча б студенти-журналісти. Це треба, щоб молодь розуміла сучасні проблеми. Джеймс Мейс багато про що попереджав і бачив далеко. Думаю, ця людина дуже переживала би через те, що зараз відбувається в Україні».
2008 року з ініціативи головного редактора «Дня» Лариси Івшиної запроваджена Премія імені Джеймса Мейса за найкращу роботу у журналістиці. Нагороду присуджують щороку авторам нових публіцистичних творів, що утверджують історичну пам’ять, розкривають масштаб та значення трагедії Голодомору українського народу 1932—1933 років. Серед лауреатів премії такі відомі публіцисти, як Сергій Грабовський, Петро Кралюк, Ігор Лосєв, Ігор Сюндюков. На своїй Facebook-сторінці Лариса Івшина зазначила: «Його (Джеймса Мейса. — Авт.) прихід у «День» був для мене, як відкриття «другого фронту». На цілих вісім років я отримала надійного, висококласного союзника. Ми видали частину його безцінної спадщини, відзначили вже сім лауреатів. Сподіваюсь, будуть продовжувати його справу — і без держави. Щоб вона таки колись постала такою, як ми хочемо! З днем народження Джиме, великий українцю з Оклахоми!»
