4 лютого Верховна Рада України у першому читанні підтримала проект постанови №1752 щодо відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2015 році. У ньому пропонується рекомендувати Кабінету Міністрів у місячний термін утворити відповідний організаційний комітет, розробити і затвердити плани заходів й вирішити питання щодо їх фінансового та матеріально-технічного забезпечення. У запропонованому переліку пам’ятних дат, який автори законопроекту підготували у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті, справді багато знакових та важливих для нашої країни подій, на які раніше на державному рівні прийнято було не зважати. Так, скажімо, цього разу окрім 70-ї річниці Дня Перемоги 9 травня, пропонується також, як і минулого року, відзначити 2 вересня 70 років з дня завершення Другої Світової війни. Крім того, законодавці вважають за необхідне відзначити 100 років з часу боїв за гору Маківка між підрозділами Українських січових стрільців та російською армією (29.04-04.05.1915), 85 років з дня початку масових антирадянських повстань та виступів в Українській СРР (15 лютого), 100 років з дня народження діяча ОУН Миколи Лемика (4 квітня), 110 років з дня народження упівського художника Ніла Хасевича (26 листопада) тощо.
Але питання в іншому. Викличуть заплановані заходи відповідний резонанс у суспільстві, або ж залишаться звичайною формальністю? Якою буде відповідь України на анонсоване Росією масштабне відзначення ювілейної річниці Дня Перемоги з уже звичними антиукраїнськими акцентами? Чи будемо ми відстоювати власне бачення значення постаті «русского князя Владимира», 1000-ліття від смерті якого в липні знову ж таки буде відзначати Москва? Чи знайдуть зрештою відповідні зміни відображення у шкільній програмі? Зрозуміло, що на п’яти сторінках проголосованого вчора документу відповідей на ці запитання немає. Адже їх вирішення передбачає залучення серйозних зусиль і ресурсів з боку держави, зокрема й виділення коштів на створення художніх і документальних фільмів, телепрограм тощо. Водночас, з огляду на те, що проголосувати за відповідний проект постанови Верховна Рада спромоглася лише на початку лютого, багато важливих дат вже залишились поза увагою депутатів. Серед них, зокрема, 70 річниця Ялтинської (Кримської) конференції, яку світ відзначає в ці дні. Зважаючи на останні події — дата дуже актуальна. Адже агресія, якої сьогодні зазнає Україна — це спроба перегляду, зокрема, й тих принципів міжнародної політики, які були проголошені тоді. «Звичайно, що приймати все це варто було б раніше, — вважає один з авторів законопроекту Микола Княжицький. — Сподіваюсь, що проголосувати за проект у другому читанні нам вдасться вже наступного тижня. Найближчим часом Комітет з питань культури і духовності має схвалити всі додаткові правки — пропозиції приймаємо до п’ятниці. Безумовно таким питанням держава повинна приділяти значно більше уваги й сама лише постанова вирішити їх не може. Сьогодні Україна потребує повноцінного суспільного мовлення. Керівники ЗМІ повинні не лише отримувати підтримку й координацію від держави, але й самі, так як це відбувається у світі, відчувати, що є важливим і потрібним для суспільства. Громадські діячі також повинні звертати на ці питання належну увагу. Це — справа всього суспільства, постанова ж лише створює певні механізми. Саме тому ми й пропонуємо створити єдину робочу групу, яка систематизує всі пам’ятні дати, які стосуються як подій, так і визначних людей. Сподіваюсь, що це дозволить залишити в минулому практику, коли відповідні рішення приймалися в парламенті хаотично».
