Українське слово, «поставлене на сторожі» Тарасом Шевченком, і саме нерідко потребує захисту. Мають бути люди, які повертали б вислови, приречені на знищення радянським режимом, що вилучав їх з усіх словників або позначав як діалектні. Які допомагали б віднаходити питомі відповідники, а не вживати постійно запозичення чи кальки з російської, англійської, польської. Які пояснили б потребу в новому правописі й відновили баланс, порушений у накинутому нам правописі 1933 року. Які «відчували» б мову і, вказуючи на помилки, повертали українську до того варіанту, що вона мала до численних історичних перипетій... Усе це й робив видатний український мовознавець, перекладач, публіцист, громадський діяч Олександр Пономарів.
Його доля вкотре доводить, що бути українцем — це вибір. Він народився у Таганрозі, але в інтерв’ю часто наголошував, що його рідне місто й всі навколишні села — це етнічна українська територія, яка була заселена вихідцями з південної Чернігівщини та Полтавщини. І говірка там була полтавська, а до 1933-го там навіть діяли українські школи. Олександр Пономарів, народившись 1935 року, навчався вже у російськомовній школі. Проте це не зменшило його любові до рідного слова. Як розповів він в інтерв’ю «Україні молодій»: «І в Київ свідомо приїхав, щоб самому навчитися літературній мові й інших навчати — таке в мене було бажання». Як бачимо, це прагнення повністю реалізувалося.
Олександр Пономарів — легенда Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де викладав понад сорок років. Деякий час також був професором української мови Інституту східноєвропейських студій Карлового університету в Празі. Олександр Пономарів — автор понад 250 наукових, науково-популярних та науково-публіцистичних праць з історії й культури української мови, проблем нормативності мови засобів масової комунікації, українсько-грецьких мовно-літературних зв’язків, теорії й практики перекладу. Автор і редактор словників різних типів, підручників та навчальних посібників із української мови. На його книгах виросли покоління мовознавців. А його посібники «Стилістика сучасної української мови», «Культура слова: Мовностилістичні поради», «Українське слово для всіх і для кожного» — настільні книги для багатьох редакторів. Сотні людей писали видатному вченому листи, аби довідатися, як говорити українською правильно. Був Олександр Пономарів і серед тих громадських діячів, які зверталися до Віктора Януковича із вимогою скасувати так званий мовний закон «Ківалова-Колесніченка», який надавав ширші права російській мові.
Олександр Пономарів був авторитетом, який усе своє життя присвятив розвиткові, захисту української мови. Саме тому звістка про смерть видатного вченого вразила багатьох. Як влучно написала у Фейсбуку одна мовознавиця: «Відійшла людина-епоха». Водночас Олександр Пономарів назавжди залишиться з нами — у нашій пам’яті, у його численних працях і в тих високих стандартах, які він встановив свою роботою.
