Минулої суботи центр міста над Бугом перетворився на кіностудію: на перехресті вулиць Соборної й Театральної знімали кілька масових сцен для майбутнього фільму про Вінницю в роки Другої світової війни. На знімальному майданчику були помітні німецькі автівки тих часів, військова техніка ба навіть партизани, котрі ховалися за будинками. Особливе захоплення у вінничан, які спостерігали за процесом, викликали тогочасні городяни. Їхні образи були напрочуд правдоподібними.
Режисером кінострічки з робочою назвою «Відлуння» є добре відомий вінничанин Валерій ШАЛИГА. Він не вперше використовує вінницькі локації для своїх фільмів. Каже, що зйомки нової кінострічки триватимуть ще кілька місяців і проходитимуть не лише у Вінниці, а й в інших містах.
«Відтворюємо події 1941 року, початок окупації Вінниці, коли розпочалося масове знищення євреїв у нашому місті, — коротко розповідає режисер. — Це у нас сьогодні перший знімальний день. Важкий. Довелося перекрити центр міста, перепрошуємо у вінничан за незручності, але саме це місце зберігає дух історії тих часів. Відверто, важко знімати такі сцени, ще й у такому місті, як Вінниця, де все — нове і сучасне».
В акторському складі задіяні вінницькі реконструктори, які вже встигли прославитися завдяки фільму «Крути». Один із них Віталій Головенько, у житті адвокат, але увесь свій вільний час присвячує якщо не родині, то реконструкції. Розповідає, що зйомки у фільмах для нього уже звична справа, тому процес відбувається природно.
«У кінострічках знімаюся не вперше. У «Крутах», попри роль другого плану, навіть слова говорив, — усміхається Віталій. — У фільмі Валерія Шалиги реконструктори задіяні в масових сценах для історичного відтворення подій. Усі однострої наші, зброя наша, спорядження, одяг тих часів, автомобілі задіяно із приватних вінницьких колекцій, зокрема, із музею, що діє біля ставки «Вервольф». Намагаємося відтворити події тих часів якомога точніше, виходячи з доступних нам можливостей».
У масових сценах уже звик зніматися і молодий актор Назар із Києва. У Вінниці в нього місія особлива — хлопець грає роль акордеоніста тих часів. Цікаво, що інструмент у нього не бутафорний, а справжній — трофейний німецький. Із написів на ньому видно, що 1947 року акордеон комусь подарувала дівчина на ім’я Зоя.
Після зйомок кількох масових сцен за участю техніки знімальний майданчик дещо змістився з дороги, звільнивши рух для транспорту, але вінничани й далі скупчуються біля знімальної групи, фотографуються з авторами, які грали німців та партизан. Також облюбували автомобілі тих часів, але головним фаворитом фотосесій став кінь, який незважаючи на ажіотаж, спокійно їв сіно з возу.
