Петро Сусваль був найменшою дитиною у багатодітній родині, котра проживає у селі, історична назва якого — Могильне, донедавна воно було Жовтневим, а днями Верховна Рада переназвала його на Сусваль. Петро помер від важких ран, отриманих ним у боях під Савур-Могилою. Він мав тільки 24 роки. Петра забрали на неоголошену війну на сході просто з роботи, у першу хвилю мобілізації. Загалом Петра і не мали б мобілізовувати. Бо він був опікуном батька і матері, які обоє інваліди першої групи. Родина пережила не тільки загибель сина, а й те, як з матері знущалися бойовики, котрі телефонували і вимагали грошей за його тіло. Мати тоді отримала черговий інсульт.
Уся ця передмова багато що пояснює у протесті родини Сусвалів щодо перейменування села, в якому і вони живуть. У Жовтневому відбулося кілька сходів селян, але громада категорично була проти перейменування села взагалі. Історичну назву — Могильне (могили — це кургани з часів протистояння предків з татарами, яких в околицях було 15, а лишилося 7) — вирішили не повертати. А Жовтневе рахувати в честь місяця жовтня, бо люди до такої назви звикли. Тому як грім серед ясного неба було рішення перейменувати на Сусваль. Це — ідея Українського інституту національної пам’яті. Мовляв, таким чином вшанують солдата 51 бригади. Збори селян щодо нової назви були не просто бурхливими, почався справжній армагедон. Батько загиблого воїна просто накинувся на президію зборів з палицею, за допомогою якої ходить (він інвалід). Родина обурюється, що ніхто не запитав, а чи готові вони на таку честь, як назва їхнього прізвища для всього села?.. Втративши найменшу дитину, батьки хочуть спокою для душі, і не хочуть, аби на імені сина робили, як кажуть, «політику».
Загалом збори селян вирішили, що не погодяться з перейменуванням без волі громади і пропонують замість Жовтневого назву Вересневе.
