Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Вимоги «євробляхерів» задовольняти не можна

«Покарання — єдиний урок. А ніщо не вчить людей думати краще, ніж фінансовий урок»
6 вересня, 2017 - 18:36
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Голос із facebook

А чого хочуть люди в єврономерах, які паралізували місто?

Може, вони вимагають реформ, яких так потребує країна?

Може, вони хочуть, щоб мита були знижені на імпорт усіх автомобілів до України?

Ні, вони хочуть, щоб держава узаконила схему, за якою вони ввезли до країни транзитні автомобілі й так і залишилися тут їздити.

Вони хочуть узаконити обман. Узаконити свою маленьку хитрість.

Вони хочуть, щоб їхня «хитрозробленість» не призвела у результаті до необхідності платити штрафи.

Вони хочуть обдурити решту платників податків. Ми вас обдурили, але тепер нас багато, так що зробіть так, щоб нам усе минулося. Бо ми буянити будемо.

А що, справедливо, напевно. Чом би не дозволити їм дурити платників податків і далі.

Податки — це зло. Але податки — це необхідне зло. Ніхто не любить платити податки. Але держава, по суті, й існує для того, щоб збирати податки і на ці гроші підтримувати бідних громадян і розвивати інфраструктуру. У цьому суть держави. І можна сперечатися про те, чи мають бути податки високими або низькими. Це фундаментальна суперечка. Але ніхто ніколи не сперечатиметься про те, що можна виділити особливу групу людей і дозволити їм не платити податки. Просто за красиві очі.

Високі мита в Україні на імпорт авто — це факт. Можна до нього ставитися по-різному. Але вони є. І можна сперечатися про те, чи треба знижувати всі мита на всі бензинові автомобілі чи залишати високими. Теж на все. До речі, якщо вирішите знижувати мита, то відразу надайте розрахунок, як компенсувати недоотримані кошти. Для бюджету. Зменшити фінансування шкіл? Чи лікарень? Чи може скоротити інвестиції в дороги? Високі мита на авто в Україні — це своєрідний податок на розкіш. І податок на ті доходи, які не декларуються громадянами. Всі ці корупційні потоки і зарплати в конвертах виливаються в пробки на київських дорогах.

Чи справедливе таке оподаткування? Спірне питання, особливо для тих, хто і податки платить повністю із самого початку, і мита — потім. Але зовсім несправедливо обдурити таку людину двічі, коли вона, заплативши все, стоятиме в пробці за тисячами «бляхерів», які обдурили платників податків двічі. Не кажучи вже про те, що поки лише високі ціни на автомобілі рятують дороги Києва від повного колапсу.

Протести «бляхерів» подібні до протестів вкладників банку «Михайлівського». Там держава злякалася й пішла їм назустріч, ухваливши несправедливий закон. І відкривши скриньку Пандори. Якщо  «михайлівським» минулося, то можна і «бляхерам». А потім і контрабандисти підуть, якщо вдасться прикрити контрабанду. «Копачі бурштину». Власники мережевих спортивних клубів виведуть свої армії ФОПів із вимогою зберегти схему. Провідні київські ресторатори зроблять те ж саме. А «спілка ФОПів Буковелі» виграє всі суди. Просто тому, що вміють.

Якщо люди протестують — це не означає, що вони мають рацію. Це не означає, що їхні права порушують. Інколи вони протестують заради того, щоб їм дозволили порушувати права інших людей.

Так уже узвичаїлося, в Україні система працює хибно. У деяких місцях це вже виправили. Таких місць дуже мало. Але кожного разу, коли відбувається виправлення, страждають люди, що вигравали від неправильної роботи системи. І всі ці люди прийдуть протестувати? І всіх їх нам треба буде підтримати?

Якщо ви не платите податків, то що ви хочете від держави? Хороші дороги? А гроші звідки? І не треба говорити про те, що треба менше красти. Тому що так, треба. Треба менше красти. Але це зовсім інша історія. Їм треба менше красти, а вам треба чесно платити. І лише тоді суспільство почне нарешті вимагати від політиків бути чесними. Тому що обманщик завжди зрозуміє брехуна. І пробачить. А суспільство, де кожен кожного хоче надурити, не працює. А у випадку з єврономерами — це як торжество містечкової хитрості. Як наслідок, втрачають усі. І ми живемо в бідній країні, де не вистачає грошей на пенсії та дороги. І продовжуємо скаржитися на відсутність доріг, не бажаючи платити податки. Доки ми обманюватимемо один одного і плюватимемо один на одного, то у нас не буде багатої країни.

Вимоги «євробляхерів» задовольняти не можна. І не тому, що через них тисячі людей застрягли в заторах. Просто це створює неправильний прецедент і негативно впливатиме на поведінку людей у майбутньому. Як повинна працювати система? Помилка — покарання. Порушення — покарання. Людина повинна розуміти відповідальність за свої рішення. Те, що повернули гроші вкладникам «Михайлівського», штовхне їх обов’язково ще на одну безглузду інвестицію. А потім вони знову прийдуть до держави. Те ж саме — «євробляхери». Здавалося б, ну що вже зробиш... Вони вже ввезли свої машини, вже обдурили бюджет і платників податків. Якщо їм це пробачити, то ніхто нічого вже не втратить. Усе вкрадено до нас. Але це не так. За схеми треба карати. Щоб потім іншим або цим же людям не кортіло будувати нові схеми. Покарання — єдиний урок. А ніщо не вчить людей думати краще, ніж фінансовий урок.

Сергій ФУРСА, інвестиційний банкір
Газета: 
Рубрика: