Що ж такого цікавого виявилося у вироку суду?
Справа, яку розглядав суддя, на жаль, поширена і не нова: ще на початку поточного 2021 року двоє молодих хлопців вирішили поживитись і, проникнувши на автомобільний штрафмайданчик, викрали із двох машин автомагнітоли. Охоронці ґав не ловили — помітили горе-злодіяк, кинулись навперейми. Тікаючи, хлопці забули прихопити наплічники з вкраденими речами, де, як згодом виявилося, містилися й особисті документи. При спробі повернути наплічники обоє були затримані поліцейськими.
А от рішення Олександра Гарського, котрий працює суддею з 2005 року, виглядає досить креативним та оригінальним. Він покарав двох злодюжок читанням творів Тараса Шевченка, Марка Твена і Джека Лондона. Відповідний вирок розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Обґрунтовуючи покарання, суддя взяв до уваги біографії обвинувачуваних. Як зазначено у вироку, один із них, 23-річний молодик виріс в інтернаті без батьків, при цьому матері не знав, а батько жив своїм життям, створивши нову сім'ю. 2019 року здобув професію тракториста, закінчивши професійний аграрний ліцей. Також у вироку йдеться, що обвинувачуваному не заплатили на будівництві, де він працював до вчинення крадіжки, й тому він не мав грошей, щоб дістатися додому, отож він і вдався до крадіжки.
Другий — 19-річний злочинець, котрий не має навіть середньої освіти, пішов працювати різноробом, щоб забезпечити дружину й дитину. Виріс у сім'ї з матір'ю та вітчимом, трьома молодшими братами. Рідний батько загинув, коли йому було шість років.
«Допитуючи обвинувачених у судовому засіданні, судом встановлено, що вони фактично за своїм розвитком ще неповнолітні діти, хоч і мають відповідний вік. [...] Загалом відносини власності для обох обвинувачених є певною прогалиною в знаннях. І це не є дивним, оскільки вихованням обох обвинувачених, вочевидь, не займалися належною мірою. Про це свідчать, зокрема, мова, побудова речень, малий словниковий запас слів... формулювання складних речень для пояснення своїх думок — точніше, відсутність здатності побудови в умі складного речення. Про певну дитячу, майже нерозумну для дорослої людини поведінку свідчать також і обставини правопорушення, які показують, що вчинення крадіжки обвинуваченими відбувалося за наявності при собі всіх документів, які посвідчують особистість кожного (паспорт та інші документи). При цьому вказані документи були залишені в рюкзаку на місці вчинення правопорушення», — зазначено у вироку.
Суд ухвалив вирок з огляду на пом'якшувальні обставини: «Щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального злочину». Обтяжливих обставин суд не встановив.
Суддя засудив молодиків до трьох років позбавлення волі, але звільнив від покарання, призначивши по року випробувального строку. Під час складання вироку суддя цитував російського письменника Федора Достоєвського та юриста-літератора Анатолія Коні, а також уривки із повісті «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена.
«Суд далекий від думки, що лише за допомогою покарань, встановлених у кримінальному законі, можливо виправити людину. [...] Підводячи підсумки під думкою про вид покарання з іспитовим строком, суд вважає, що на обвинувачених необхідно додатково покласти, крім загальних обов'язків, передбачених у ч. 1 ст. 76 КК, обов'язок, передбачений п. 6 ч. 3 ст. 76 КК у вигляді дотримування встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, які будуть полягати в читанні книжок», — ідеться у вироку.
Крім відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів (по 2942 грн кожному) та реєстрації в уповноваженому органі з питань пробації, суддя зобов'язав 23-річного і 19-річного жителів Білгород-Дністровського району прочитати такі твори:
• повість «Пригоди Тома Сойєра» і роман «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена;
• повість «Біле Ікло» Джека Лондона;
• вірш «Минають дні, минають ночі» Тараса Шевченка.
«Саме завдяки таким творам у дитини і повинні створюватися образи прекрасного, найкращого, які вона буде нести через усе життя. І якщо людина була позбавлена такого прекрасного у своєму дитинстві, потрібно компенсувати їй такі знання в сьогоденні. Фактично це питання духовного розвитку людини, питання любові до ближнього і поваги до права власності», — стверджує пан Гарський у вироку.
Щоправда, як швидко засуджені мають прочитати ці книжки і хто перевірятиме виконання ними цього зобов'язання, у вироку не вказано.
Цікаве рішення... Як і цікавий підбір творів (навколо них також розгорнулась дискусія). Але думка, без сумніву, слушна: читання об'єктивно корисне у формуванні особистості. І якби кожному засудженому вручали персональний список книг для обов'язкового прочитання під час відсидки й забезпечували постійний контроль за процесом, то, мабуть, користі з того більше було б...
