Перший випуск звіту «Крим. Хроніки окупації» експерти підготували за фактами, зібраними з березня по травень цього року. У ньому йдеться про численні відкриті провадження, арешти, погрози, побиття та викрадення кримських активістів. Такі дані правозахисники збирають із офіційних джерел окупаційної влади, з результатів моніторингу правозахисних організацій і повідомлень місцевих ініціатив. Нині у звіті «Євромайдану SOS» ідеться про 20 осіб, котрі стали жертвами переслідувань від окупаційної влади, а також про відкриті справи проти каналу «ATR», учасників мітингу 9 березня на день народження Тараса Шевченка, євромайданівця Олександра Костенка, кінорежисера Олега Сенцова, додалась справа «18 травня», коли, попри заборону окупаційної влади, кримські татари вийшли на мітинг у День пам’яті жертв депортації.
«Поштовхом для підготовки хронік, з одного боку, стала ілюзія міжнародного співтовариства, що після першого року анексії в Криму з правами людини «все більш-менш спокійно», — коментує координатор «Євромайдан SOS» Олександра МАТВІЙЧУК, — а з другого — болісні відчуття кримчан, для яких «Крим — це Україна» є не просто словами, що материкова Україна не звертає на них уваги у зв’язку з війною на Донбасі».
Активісти зазначають, що замість бойових дій у Криму ведеться інша війна — проти людей, які мають власну думку, котра, звісно, суперечить кримським ставленикам Росії. Тому в цих громадян є два варіанти: або мовчати, або виїхати з півострова. На думку Олександри Матвійчук, є чимало засобів, як правових, так і фізичних, які можуть хоча б частково убезпечити людей, а в держави є всі важелі впливу на ситуацію.
«Нічого нам не заважає звернутися до групи з насильницьких дій при ООН, щоб офіційно розслідували та з’ясували, де є дев’ятеро зниклих активістів із Криму. Це може робити й Міністерство юстиції, й Міністерство внутрішніх справ. Наш звіт отримають усі державні інституції. Ми також звернулися до демократичних держав, щоб були проактивними в цьому питанні. Це не перша криза з дотриманням прав людини на міжнародному рівні, маємо й Азербайджан, і Білорусь, тобто способи та практики є. Якщо Росія не пускає місію ООН на територію Криму, то держави можуть відправити на півострів свої внутрішні місії», — коментує Матвійчук.
А жителям Криму, які відчувають, що можуть за свою активність поплатитися, чи перебувають у групі ризику, правозахисниця радить подбати про свою безпеку. Наприклад, укласти наперед договір з адвокатом, щоб у разі арешту зміг відразу приїхати до потерпілого. Якщо мешкають у віддаленому районі та є ризик фізичного нападу, встановити відеокамеру чи хоча б її муляж, переглянути свої комп’ютерні програми, чи не несуть вони ніяких загроз. Активісти готові проводити з кримчанами такі роз’яснювальні заняття, а в планах — запустити інтерактивну карту порушень прав людини в Криму.
