Сьогодні мені навіть важко уявити, що колись я не любила книжок... Примусити мене читати було, здавалося б, просто неможливо. Але все змінила моя мама. Вона завдяки жіночому й, головне, материнському чуттю завжди знала, в який момент запропонувати мені книжку. Відчуваючи мій настрій, мама пропонувала саме ті твори, що містили в собі відповіді на всі актуальні для мене життєві питання. Ці книжки, в прямому та переносному сенсі, навчали мене жити й взаємодіяти зі світом.
Досить велика домашня бібліотека тривалий час задовольняла мою допитливість, але й вона не містила усіх відповідей... Тож врешті я пішла у міську бібліотеку. Ця подія була наче пригода, подорож у інші світи. Сидячи в читальній залі й гортаючи, досі чітко пам’ятаю, ботанічний атлас, я відчувала себе справжнім мандрівником. Адже у поживності для фантазії з книжками може посперечатися лише природа.
До бібліотек ніколи не було черг. Та в сучасному світі вони взагалі майже спорожніли. Сучасні технології дають усю потрібну інформацію, але вони ніколи не замінять нам книжок. Адже книга — це не просто інформація, це — арт-об’єкт, що вміщує в собі й красу, й тактильність.
Читаймо книжки, любімо їх, торкаймося, поринаючи в чарівні всесвіти, вміщені на звичайних паперових аркушах!
