Виростаючи в певному середовищі, формуєшся згідно з його особливостями. Прогинаючись і вростаючи у бруківку рідних вулиць, не помічаєш, як сповнюєшся любові. Ця любов охоплює лише в розлуці...
Тільки тепер, живучи в Києві, я усвідомила свою любов до рідного міста. Усвідомила ту вдячність, якою я сповнена до дерев, під котрими зростала, до всіх бродячих псів, що супроводжували моє дитинство, до всіх людей, які вплинули на мене. Скільки зустрічей, помилок і досвіду подарувало мені моє рідне місто!
Щоразу вертаючись на кілька днів до міста, із приємністю бачу, як воно росте, збільшується, як змінюється його обличчя, але сутність, власне, «дух» — завжди лишаються незмінними і до щему рідними. Тут я завжди вдома.
23 вересня — День міста Полтави.
Із любов’ю і вдячністю вітаю рідне місто!
