20-річний ювілей «Дня» — доволі важлива подія як для самої газети, так і для всіх, хто тією чи іншою мірою був і залишається причетним до видання упродовж двох останніх десятиліть. Свій ювілей, як і взагалі всю свою діяльність на інтелектуальній ниві, «День» цілком прагне розділити зі своїми читачами. Всі вони різні, і особливі до того ж. Хтось виписує газету десятиліттями, а хтось лише нещодавно відкрив для себе «День», але вже встиг пройнятися смислами й ідеями «холдингу інтелектуальних ініціатив». А декого за плідну діяльність, пов’язану з виданням, навіть сміливо можна назвати активістом «Дня».
Головний герой цього матеріалу — Сергій Глущенко, читач «Дня» із Запоріжжя. Його дружба з газетою почалася ще 2004 року. Свого часу він писав у «День», а також активно рекламував газету в соціальних мережах. Промоцією видання він займається досі, виступаючи своєрідним біографом «Дня». Упродовж останніх двох років Сергій Глущенко на своїй сторінці у «Фейсбуці» публікує добірку матеріалів «Найкраще за 20 років газети «День». Детальніше про свій задум і його реалізацію наш читач із Запоріжжя розповів під час інтерв’ю.
— За якими критеріями ви відбираєте матеріали для свого циклу «Найкраще за 20 років газети «День»? Що вас підштовхнуло зайнятися цим?
— Ідея «Найкращого...» виникла рівно через 10 років після знайомства з газетою — 2014-го. Захотілося просто гідно попрощатися з нею, адже нічого мого в ній уже зовсім не друкується, а рекламує себе газета й так непогано. Але як це зробити? Так і виникла ідея: чом би на знак вдячності не вибрати матеріали, які мені самому найближчі за всі 20 років роботи цієї газети? Звичайно, «найкращим» називати — це дуже самовпевнено, адже для мене це краще, а для когось іншого такий самий смисл представляють зовсім інші матеріали... Проте як склалося, так склалося. До того ж дуже хотілося пригадати із вдячністю абсолютно всіх співробітників газети, навіть тих, які вже давно тут не працюють.
Я тоді не усвідомлював, що проект цей затягнеться на довгі два роки. Обсяг зробленого редакцією за 20 років просто величезний! І те хороше, і те... Але потрібно все-таки вибирати краще. І вибирати не просто хороше, а прекрасне. Звичайно, з моєї дуже особистої точки зору. До того ж завжди дуже хотілося, щоб мою думку поділяли й інші.
Основним критерієм під час вибору залишалася загальнокультурна значущість тексту, яка не завжди надто залежна від злободенності. Постійно намагався переконати себе й інших, що мислячий і добрий журналізм обов’язково повинен змінити журналізм злободенний.
— Як, по-вашому, правильно читати газету «День»?
— Неможливо щось читати правильно або неправильно. Потрібно просто читати! Хоча в різні часи я теж читав «День» по-різному: спочатку читав усе підряд і захоплювався прочитаним. Потім почав виділяти дещо і коментувати. Ну, а потім усе з цікавістю прочитане неодмінно ставало приводом для написання власних матеріалів.
До речі, щодо сторіночок «Дня» у «Фейсбуці». Їх не зовсім вистачає на сьогодні. Думаю, вони вже давно повинні працювати як майданчики для зворотного зв’язку з читачем. Зворотний зв’язок нині став умовою виживання будь-якого друкованого видання.
— Яка роль «Дня» у контексті самоосвіти сучасних українців? І який ваш особистий досвід самоосвіти?
— Самоосвіта — основна справа життів наших! «Днем» же потрібно завжди завершувати, а не починати свою самоосвіту. А починати таке потрібно лише з класиків! Уся справа тут у пріоритетах. А саме: що треба читати в першу чергу, що — в другу, а що — в третю тощо. Тільки при цьому завжди потрібно пам’ятати, що і друга, і третя і так далі черги не менш важливі, ніж перша!
— Чи готове нинішнє суспільство реалізувати якісну альтернативу, запропоновану «Днем»?
— Наше українське суспільство ще не зовсім готове до того, що «День» пропонує нам сьогодні. І ось чому. Адже наше суспільство ще не пройшло початкові етапи своєї самоосвіти...
