Прибиральниці, кухарі, няні, доглядальниці, водії, садівники, покоївки, охоронці, всі, хто ведуть хатнє господарство інших людей або доглядають їх, можуть вважати себе найнятими працівниками. Принаймні, де-юре. Адже 16 червня 2011 року на 100-й сесії Міжнародної конференції праці в Женеві була прийнята Конвенція МОП № 189 і Рекомендації про гідну працю хатніх працівників.
У світі близько 100 мільйонів осіб, або кожний 70-й житель планети, заробляють на життя хатньою працею. Здебільшого (близько 83%) це жінки й дівчата, серед яких багато трудових мігрантів. «Домашні слуги» становлять 3,6% від загальної кількості людей, що працюють за наймом, а в країнах на шляху розвитку — до 12%. Реальна чисельність тих, хто працює в цьому, як правило, неформальному секторі економіки — під питанням навіть у цивілізованій Європі. Наприклад, у Німеччині за даними статистичного бюро налічується близько 700 тисяч хатніх працівників. Місцеві ж профспілки говорять про 2,4 мільйона домашнього персоналу. Хатньою прислугою за кордоном працюють і тисячі наших «заробітчан». Здебільшого нелегально, а отже «на пташиних правах».
Тим часом, купівля продуктів, готування, догляд за хворими або літніми людьми, прибирання, прання — така ж праця, як будь-яка інша. Іншими словами, справедливо, що хатні працівники повинні мати рівні з іншими працівниками права на оплату й охорону праці, соціальний захист, оплачувану відпустку тощо.
Історичне значення Конвенції №189 в тому, що вона встановила головні трудові й соціальні права для групи працівників, яка спочатку була їх позбавлена. Це був справжній прорив, оскільки вперше чинність норм МОП поширена на неформальну економіку.
Держави, що ратифікують Конвенцію №189, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення мінімального рівня захисту праці для хатніх працівників. Вони зобов’язалися адаптувати до вимог Конвенції чинні закони й нормативні акти, розширювати їх, а також розробляти нові, зокрема й закони та нормативні акти про хатніх працівників. Конвенція сприяє рівноправ’ю внутрішніх і іноземних працівників у питаннях оплати робочого часу. Вона захищає право на компенсації за понаднормову роботу, встановлення тривалості щоденного й щотижневого відпочинку, на щорічну оплачувану відпустку, а також сприятливіші умови оплати праці, дотримання соціальних гарантій, вимог охорони праці та гігієни.
Першою країною, що ратифікувала Конвенцію №189, став Уругвай. Потім до нього приєдналися у вересні 2012 р. Філіппіни та Маврикій. Конвенція набере чинності 2013 р., за 12 місяців з дня її реєстрації Філіппінами. Наміри ратифікувати документ висловили Бельгія, Норвегія, Бразилія, Намібія, Перу. Якщо їхній приклад наслідуватимуть інші країни, мільйони людей, задіяних у побутовому секторі праці, отримають шанс на офіційне визнання їхніх трудових і соціальних прав. Щодо Конвенції №189 хатні працівники в Україні також можуть розраховувати на гідну, безпечну, здорову працю й соціальні гарантії нарівні з працівниками інших професій. Поки — лише розраховувати.
У чинному законодавстві України їхні трудові відносини практично не відбиті. Не дивно, що навіть у юристів і вчених, за словами Національного координатора МОП в Україні Василя Костриці, інколи виникає плутанина в поняттях «надомні» й «хатні» працівники. Насправді це різні категорії працівників, тому й розглядаються різними конвенціями МОП.
Оскільки в трудовому законодавстві України хатні працівники як «клас» відсутні, то немає й жодних даних про те, скільки їх реально працює всередині країни та за її межами. Формально хатніх працівників у країні немає. Зате відомо, що в хатньому господарстві у нас задіяно (за даними за 1-ше півріччя 2012 р.) ні багато, ні мало близько 12 мільйонів осіб. З них кожний другий — пенсіонер, кожний четвертий — учень або студент і кожний п’ятий виконує хатні або сімейні обов’язки. Усіх їх вітчизняна статистика зараховує до економічно неактивного населення, що працює без винагороди.
Судячи із сьогоднішньої ситуації, Україна далека від ратифікації Конвенції №189. Насправді це не зовсім так. Адже йти можна, як пояснив Василь Костриця, двома шляхами. Перший — країна ратифікує Конвенцію, а потім протягом двох років приводить національне законодавство й нормативно-правові акти у відповідність з її положеннями. Другий — у зворотному порядку (спочатку законодавство, потім ратифікація Конвенції), що в нашій країні практикується частіше. Наразі Конвенції №189 немає в проекті Генеральної угоди, що фіксує домовленості між сторонами соціального партнерства й регулює основні аспекти соціально-трудових відносин. Іншими словами, питання її ратифікації на порядку денному не стоїть. З другого боку, вона здатна вплинути на розв’язання таких важливих проблем, як насильство в хатніх господарствах, експлуатація дитячої праці та інші, що підсилює інтерес до неї впливових Міжнародних і громадських організацій. А отже, українські хатні працівники можуть сподіватися, що їхні права будуть захищені не лише на Філіппінах, а й на батьківщині.
ІЗ ДОСВІДУ СУСІДІВ
Здорові й безпечні умови праці білоруським хатнім працівникам гарантує Закон Республіки Білорусі «Про охорону праці». Люди, що займаються хатніми видами діяльності, підлягають обов’язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві й профзахворювань у порядку, встановленому Указом Президента РБ від 25 серпня 2006 року №530. Перелік видів послуг, які можуть виконуватися хатніми працівниками, затверджено постановою Міністерства праці й соціального захисту від 30 серпня 2006 року №99. Сторони, що вступають у трудові відносини, самі визначають види робіт у хатньому господарстві. Це може бути робота водія, садівника, секретаря, прибиральника, кухаря, вчителя, няні, сторожа, охоронця й т.д.
Трудовий договір укладається у письмовій формі. Його зміст і умови визначаються угодою сторін з дотриманням вимог, передбачених Трудовим кодексом (ТК) з урахуванням особливостей, передбачених Законом республіки «Про зовнішню трудову міграцію».
Трудовий договір, укладений у трьох екземплярах, реєструється згідно зі. 309 ТК за місцем проживання наймача в місцевому виконавчому органі не пізніше семи днів після його підписання. Тут же ведуться трудові книжки хатніх працівників.
Що може дати ратифікація Конвенції №189 хатньому персоналу в Україні:
— право на укладення письмового трудового договору;
— на гарантований щорічний 24-денний відпочинок;
— на зарплату не нижче за мінімальну заробітну плату;
— на соціальні гарантії, зокрема право на декретну відпустку;
— на дотримання вимог охорони праці та гігієни;
— на професійне об’єднання, колективні переговори, захист від примусової праці, заборону на використання праці дітей, дотримання інших трудових стандартів.
ДОВІДКА «Дня»
Хто належить до хатніх працівників?
Стаття 1 Конвенції:
a) термін «хатня праця» означає роботу, що виконується в хатньому господарстві або для хатнього господарства або хатніх господарств;
b) термін «хатній працівник» означає будь-яку особу, що займається хатньою працею в рамках трудових правовідносин;
с) особа, що займається хатньою працею лише час від часу або нерегулярно й не на професійній основі, не є хатнім працівником.
