Криза в Україні — це результат покриття дефіциту газу і нафти імпортними енергоносіями з Росії. Про це заявив під час лекції в бізнес-школі «Міжнародний інститут менеджменту» (МІМ-Київ) видатний німецький фізик, розробник моделі «зеленого тарифу» Європи, екс-депутат бундестагу Ханс-Йозеф Фелл. Він приїхав до Києва на запрошення першого заступника парламентського комітету з ПЕК, ядерної політики і ядерної безпеки Олександра Домбровського.
Фелл переконаний, що саме енергетична залежність нашої країни і розв’язала руки Кремлю. Отже, щоби її подолати, Україні слід активно впроваджувати відновлювальні джерела енергії (ВДЕ). «Коли хочемо стати політично незалежними, то треба організувати незалежність власної енергосистеми. В України є великий шанс зробити це на базі альтернативної енергетики», — вважає він.
Як це зробити, Фелл розповів на досвіді Німеччини. 2000 року частка відновлювальної енергії там була лише 6%. «Електрики з вітру, сонця та біоресурсів майже не було. Тому німецький парламент поставив за мету збільшити цю частку вдвічі за 10 років. Ми тоді казали, що це не можливо. Але результат перевершив усі очікування: замість 12% отримали 17%!», — пояснив він. Спочатку ця електроенергія коштувала дорого, тому ВДЕ субсидіювалася з бюджету (вклалися в 14 мільярдів євро), але зі збільшенням обсягів виробництва вартість знижувалася і витрати перекрилися. Тепер Німеччина навіть нарощує її експорт, зокрема, до Нідерландів. Завдяки цьому, додає Фелл, з 2000 по 2014 рік збільшилася і кількість зайнятих у цьому секторі людей — у 10 разів.
Експерт переконаний, що будь-якій державі вигідніше робити ставку на ВДЕ, бо вона екологічно чистіша, а також дешевша за традиційну енергетику. За оцінками Ханса-Йозефа Фелла, загалом на підтримку і розвиток альтернативної енергетики в світі 2010 року витралити 125 мільярдів доларів, тоді як на субсидіювання традиційної енергетики — в п’ять разів більше. «Саме це й тисне на бюджети країн, зокрема й український. Провідні країни це розуміють», — вважає він. Саме тому, наприклад, Китай минулого року інвестував більше у ВДЕ, аніж у газо-, нафто- та вугледобування.
Фелл пропонує Україні діяти швидко. Перше — забезпечити доступ до електричних мереж усіх виробників. «Це потрібно, бо оператори мережі часто мають бізнес у газовій та вугільній індустрії», — пояснив він. Друге — встановити економічно обґрунтований «зелений» тариф для всіх видів відновлювальної енергії. Третє — рівні правила гри. Водночас він радить робити ставку на біоенергетику, переробку біомаси/сміття та виробництво біовугілля. Все це на думку Фелл, зробить в Україні енергетичну революцію.
«Те, що каже німецький колега про вигоди ВД, правильно», — заявив у коментарі «Дню» колишній міністр палива і енергетики, віце-прем’єр-міністр Віталій Гайдук. Наприклад, сонячна електроенергія дешевша за атомну (якщо додати вартість закриття атомної станції). Втім, він не настільки оптимістичний у прогнозах щодо швидкості розвитку нетрадиційних видів енергії в Україні. «Ми бачимо, що зробила Німеччина і чого досягла. Але з чого починали? Із прийняття нового закону щодо огороджуючих конструкцій будівель. Німці також перестали викидати енергію на вітер, навчилися економити світло тощо... Тому, перш ніж починати масштабну реформу альтернативної енергії, Україні слід «переробити себе»: навести лад в енергетиці та енергоспоживанні», — вважає він.
Найперше, переконаний Гайдук, треба почати з елементарного — економії. І справа не тільки у зайвій ввімкнутій лампочці чи телевізорі в квартирі чи будинку. Треба закрити «дірки» в мережах. «У нас сьогодні 22% втрат (електроенергії. — Авт.)», — розповідає Віталій Анатолійович про нинішній стан справ у енергосекторі. Тобто це два атомні блоки, що працюють лише на підігрів повітря, каже він.
По-друге, продовжує Гайдук, необхідно перевести вітчизняну енергосистему з радянських на сучасні правила роботи. Адже в цьому криється величезна проблема, яку продовжують не помічати. «Із технічної точки зору ще радянська система не дозволяє передавати умовно дешеву електроенергію з атомної станції на Донбас або в інший регіон країни. Треба займатися перебудовою мереж, інвестувати в їх модернізацію. Якщо не зможемо передати з дешевого блоку електроенергію на дорогий, то працюватиме дорогий», — пояснює наслідки незнання енергетичної «арифметики» колишній міністр палива і енергетики.
По-третє — розібратися з вартістю тарифу. «Перехресне субсидування галузі (різниця між ціною електроенергії на ринку і ціною покупки населенням. — Авт.) становить понад 35 мільярдів гривень. Сьогодні ці 35 мільярдів переклали на промисловість і їх сплачують водоканали, металургійний та інші заводи», — резюмує Віталій Гайдук. А в тій же Німеччині від цієї практики відійшли. «Німецький уряд стимулює населення, щоб установлювали сонячні панелі. Адже саме населення — найдисциплінованіший споживач, який економитиме енергоресурси», — пояснює він.
Усі ці три кроки, на думку Гайдука, будуть успішними. Але чекати на швидкі результати не варто, бо в Німеччині на це витратили 10 років. «Потрібно до цього йти поступово. І тоді матимемо стартову ситуацію, з якої починали німці, а отже, зробимо таку або ще кращу реформу. Адже світ змінюється. Якщо Німеччина починали, коли сонячна батарея коштувала 3,5 євроцента, а сьогодні — 90 центів, то за три роки взагалі буде 50 центів. Тому ця лекція для нас важлива як приклад: немає нічого неможливого. Починати треба з простих речей», — наголосив він.
