Це фактично означає ультиматум, термін якого спливає 2 липня. Це буде чергова, вже важко сказати яка за рахунком, газова «війна» Росії проти України. «Якщо передоплати не буде, то, відповідно, в Україну в червні буде постачено нуль кубів», — доповів напередодні глава «Газпрому» Олексій Міллер прем’єр-міністрові РФ Дмитру Медведєву. На жаль, від 3 червня, яке лише на перший погляд є всього піком енергетичного конфлікту, а насправді відображає ще й ситуацію довкола Криму та Південного Сходу України, до війни без лапок може залишитися навіть менше, ніж чотири кроки.
І вчора Вашингтон застерігав Москву від енергетичного тиску на Київ. Як заявила представник держдепартаменту США Дженніфер Псакі, «ми бачили низку погроз з боку Росії. Ми не вважаємо, що доступ до енергії має бути використаний як інструмент залякування». «Ми працюємо безпосередньо з українцями, — сказала Псакі, — наші команди на місцях працюють над реформами у сфері енергетики, зокрема й над тим, щоб у них був доступ (до енергоресурсів), який їм потрібен». «Якщо Росія продовжить свій поточний курс, то в нашому розпорядженні є низка інструментів, зокрема санкції, які будуть націлені на тих, хто працює в певних секторах російської економіки», — пригрозила представник Держдепу.
Щоправда, Росія вдає, що «мирні» санкції її ніскільки не лякають, оскільки ударять не лише по ній, а й по самих «санкціонерах», і одночасно «грає» танковими й ракетними «м’язами». Одночасно в Москві сподіваються, що заради України Європа не схоче пожертвувати торгівельними зв’язками з Росією. «Єдине, на що ми маємо право розраховувати, — говорить російський прем’єр Дмитро Медведєв, — то це на те, що партнери з Єврокомісії й відповідні єврокомісари, всі, хто до цього причетний, усе-таки пошлють необхідні сигнали українському керівництву, якщо вони до нього так уважно прислухаються, про те, що за боргами прийнято платити; не перетворювати це на безконечні розмови про те, що так або сяк». «І всі ці розмови, всі ці дискусії — вони просто нікуди не ведуть», — наставляв енергетичних генералів Росії Медведєв і просив довести цю позицію до України та Єврокомісії. «Тому що інакше нам просто нема про що розмовляти», — на такій ноті закінчив він свій інструктаж.
Тим часом, Україні не залишається нічого іншого, крім готуватися до газової агресії Москви, яка може серйозно підірвати й без того кризисну економіку нашої країни. У перший тиждень травня відбувалося інтенсивне закачування природного газу в підземні сховища. Запаси в них удалося приростити майже на 800 мільйонів кубометрів. Якщо станом на 30 квітня, за даними асоціації Європейських операторів підземних газових сховищ (GSE), в сховищах «Укртрансгазу» містилося 8,523 мільярда кубометрів, то на 7 травня запаси зросли до 9,275 мільярдів. Збереження таких темпів закачування до початку червня, коли Росія може припинити постачання, дозволить увійти до цього конфлікту із запасами майже в 12 мільярда кубометрів. З урахуванням власного видобутку, а також поки досить скромних обсягів реверсних постачань це дозволить країні обійтися, принаймні в літній період, без російського газу. Але підготовка до опалювального сезону та стабільність транзиту до осінньо-зимового періоду, звісно, будуть поставлені під питання.
Що далі? У понеділок міністр фінансів України Олександр Шлапак повідомив, що оновленою редакцією державного бюджету на 2014 рік передбачено $2,16 мільярда на оплату імпортного газу. «Наша принципова позиція: в разі, якщо росіяни готові до кінця цього року продовжити ціну на газ $268,5, ми сплатимо за газ одразу». А вчора міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан і єврокомісар з енергетики Гюнтер Оттінгер (у рамках участі української делегації на чолі з прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком у спільному засіданні колегії Європейської комісії й уряду України) обговорювали в Брюсселі питання постачань природного газу з Росії до України та його транзиту до країн ЄС. Підсумки цієї зустрічі поки невідомі.
Чи будуть там вироблені рішення, що убезпечать Україну від газового тиску Росії? Відповідаючи на це питання, віце-президент Торговельно-промислової палати України Михайло Непран сказав «Дню»: «Свою газову й у цілому енергетичну безпеку й незалежність Україна може забезпечити лише своїми силами. Сподіватися на Схід або на Захід нам не варто. Тому що і там, і там піклуються виключно про власні інтереси, а потім уже про тих чи інших партнерів. Але було б неправильно не використовувати ті протиріччя, які є між Росією та Європою, для того, щоб умови отримання російського газу були для нас максимально комфортними. І ще більшою помилкою слід було б назвати невикористання європейської, зокрема й фінансової, підтримки».
Лише вона, як вважає, директор спеціальних проектів НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев, може реально допомогти Україні в її боротьбі за енергетичну незалежність. «Дуже складно знайти рішення стороні, яка не оплачує рахунки, — сказав Рябцев «Дню». — Якби «Нафтогаз» не мав би боргу перед «Газпромом», то не було б і більшої частини проблем. Це дуже ослабляє українську позицію на будь-яких переговорах — і в Москві, і в Брюсселі. За наявності боргу дещо дивно чути навіть про позов до Стокгольмського арбітражу. Як можна сперечатися про ціну за газ, коли у тебе за нього 3,5 мільярда доларів боргу? Сплатити, а потім чогось домагатися — це правильний шлях. Тоді матиме сенс і політичне рішення Брюсселю. Потрібно розуміти, що сьогодні Європа не зацікавлена псувати відносини з Росією через Україну. Що стосується грошей для покриття газового боргу або ще якихось цілей, які обіцяє Європа, то це завжди тривалий процес. Від політичних обіцянок допомогти у розв’язанні проблем до реального надання фінансової допомоги завжди минає чимало часу. І це в даному разі насторожує. Те ж саме і щодо санкцій, які досі мають вигляд радше декларативних, ніж реальних. Адже Європа найближчими роками не в змозі відмовитися від російського газу, і саме цим визначається її участь в українсько-російських суперечках, хоча вербально вона явно на нашому боці. І це стосується також і обіцяного перед нинішньою зустріччю в Брюсселі мільярда євро. До того ж, не забуватимемо, що, окрім боргів за газ, Україна має зараз й інші серйозні проблеми, для розв’язання яких грошей потрібно значно більше. І лише в тому разі, якщо в Брюсселі буде ухвалено рішення про виділення Україні мільярда євро, і для погашення боргу буде використано також два мільярди доларів, передбачених в бюджеті, подальші кроки в напрямі ліквідації загрози енергетичної безпеки будуть ефективними».
