Українські запаси газу в метановугільних, сланцевих товщах та інших нетрадиційних покладах становлять 35 трильйонів кубометрів. Таку заяву зробив голова правління компанії НАК «Надра України» Ярослав Климович. «За попередніми даними, обсяги українського газу в нетрадиційних покладах, зокрема: сланцевих товщ становить 15,3 трильйона кубометрів; центрально-басейнового типу — 8,5 трильйона кубометрів, метановугільних пластів — 11,6 трильйона кубометрів», — пояснив він, додавши, що освоєння цих ресурсів є одним із пріоритетів діяльності компанії.
Особливу ставку на сланцевий газ Україна робила на товщі Юзівського родовища, які за попередніми оцінками сягають 4 трильйонів кубометрів блакитного палива. Вивчення цієї ділянки вже почала компанія «Шелл», з якою уряд підписав угоду про розподіл продукції. За попередніми оцінками, обсяг видобутку сланцевого газу «Шелл» за 4-5 років очікується на рівні 30 — 40 мільярдів кубометрів. Через нестабільну ситуації на сході України 15 липня 2014 року компанія, пославшись на форс-мажор, заявила, що переносить термін буріння першої свердловини на Юзівській ділянці, але не йде з України. В держкомпанії очікують, що Україна піде шляхом «сланцевих» країн, як наприклад США, Канада та інші. Нагадаємо, що в США наразі 30% газу видобувається саме зі сланцевих покладів, а це 250 мільярдів кубометрів.
Як змінилася привабливість українських проектів з видобування нетрадиційного газу? Та чи варто уряду міняти тональність діалогу з інвесторами в цих питаннях? Про це «День» запитав експертів.
КОМЕНТАР
Валерій БОРОВИК, голова правління альянсу «Нова енергія України»:
— На нетрадиційний газ ставку однозначно потрібно робити. Ці проекти цікаві та економічно привабливі для великих корпорацій. Особливо вони цікаві для компаній із США та ЄС, які мають потрібні технології видобування. Нині не можна говорити про конкретну цифру таких газових запасів в Україні, бо немає незалежного геологічного дослідження, тобто аудиту цих запасів. Тому наразі головне питання у співпраці між Україною та «Шеврон» і «Шелл», які потенційно видобуватимуть газ зі щільних піщаників та сланцевий газ, на скільки у нас реальні запаси. І цю роботу не треба зупиняти навіть через те, що тривають бойові дії. Звичайно, війна загальмувала сланцеві проекти в Донецькому регіоні, але не в Західній Україні. Розвідку треба проводити, щоби за 3 — 5 років отримати відповідь чи справді у нас такі значні поклади газу, як говорять радянські дослідження. Відповіді передуватиме пробурення як мінімум 30 свердловин.
Як чинити уряду з інвесторами? Свої дії він має визначати виходячи з трьох можливих сценаріїв. Перший — реалістичний: найближчі кілька років у цьому регіоні не матимемо можливості видобувати газ, а отже — реалізовувати ці проекти. Оптимістичний — повністю повернемо контроль над цими територіями за рік. Песимістичний — за кілька років. На мій погляд, у нинішніх умовах головний ризик для реалізації проектів з видобування нетрадиційного газу -складність у залученні коштів. Звичайно, можна почати вкладати інвестиції, але за великомасштабної війни немає жодних гарантії повернути ці кошти. В цій ситуації інвестор може додатково вимагати від уряду більших преференцій, захисту чи державних гарантій. Тобто в КМУ значно звужується коло вибору потенційних інвесторів.
Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегия ХХI» (Україна):
— Єдиний ризик — війна. Серйозні інвестори не прийдуть в Україну для розробки проектів з видобутку нетрадиційного газу. Адже потрібно інвестувати мільярди. Ніхто не ризикуватиме. Тому уряду слід триматися тих інвесторів, що вже є. Озвучені «Надра України» цифри — це прогнозні запаси. Щоби з’ясувати скільки становлять комерційні запаси, потрібно десяток років. Приклад сусідньої Польщі тому підтвердження. Там розпочали займатися практично нетрадиційним газом 2009 року, а за 5 років лише наблизилися до висновків про комерційну доцільність розробки покладів. Аналогічна ситуація буде в Україні. Це підтверджують підписані угоди з «Шелл» та «Шеврон» — протягом перших п’яти років здійснюватиметься геологічне вивчення території. Про жоден видобуток за цей час не йдеться. Тільки після цього будуть висновки про доцільність подальших робіт, і про те, які обсяги з цих прогнозних десятків трильйонів реально комерційно видобувні запаси. Із урахуванням того, що проекти затягуються, то реально можемо говорити про початок видобування нетрадиційних видів газу не раніше ніж 2020 року.
На мій погляд, інвестори візьмуть паузу в проектах з розробки родовищ нетрадиційних видів газу. Натомість зросте привабливість бізнес-проектів з традиційного газовидобутку. Для них потрібні менші обсяги інвестицій та й ситуація з точки зору наявності комерційно-видобувних ресурсів зрозуміла. Привабливою і перспективною для практичного втілення розробки є Дніпрово-Донецька западина (Харківська, Полтавська, Сумська, Чернігівська області). Її розробка не потребує залучення великих інвесторів.
