Село Великий Крупіль Згурівського району на Київщині — це, так би мовити, пристолична, але все-таки глибинка. Що гріха таїти, автор раніше й не чув про існування такого пограничного з Чернігівською областю району. Але тепер назвав би його цікавинкою всеукраїнського масштабу.
І дійсно, сюди чи не щодня приїжджають відвідувачі. На тутешній великотоварній молочній фермі, побудованій ВАТ «Українська молочна компанія», живуть чудові дійні гольштинки — корови однієї з найпродуктивніших і найпоширеніших у світі порід. Вони не лише величні, грайливі й добрі — дозволяють себе гладити (що автор з певним побоюванням і зробив), а й розумні: якщо зачесалася спина, йдуть до спеціальних циліндрових щіток і насолоджуються перевагами цивілізації. Торік кожна з 4000 дійних корів компанії дала по дев’ять тонн молока. Усі, хто пам’ятає зведення з радянських молочних фронтів, почувши цю цифру, відчувають захват. У Союзі вже за п’ять тисяч кілограмів дояркам давали Героя праці. Але такі надої отримували найчастіше не в усьому господарстві, а в окремих привілейованих групах тварин, яким виділяли найкращі корми. Про такі середні надої (на одну корову) на великих підприємствах узагалі не могли навіть мріяти.
Але сьогодні Крупіль знаменитий не лише великим молоком. «Українська молочна компанія» створила тут сільгосппідприємство із закінченим технологічним циклом. На кожну з восьми тисяч тутешніх тварин (корів, телят, нетелей і бичків) припадає чотири гектари орендованої у місцевих селян землі. Цього вистачає, щоб забезпечити кормову базу для худоби й отримувати «героїчні» і для нової України надої. Ось тільки мета компанії — не молоко само по собі, а прибуток від його продажу. Отже, треба знижувати собівартість. Проте резервів для цього не так уже й багато. Праця на фермі максимально механізована й автоматизована. Устаткування новітнє. Завдяки цьому з таким чималим господарством, як сказав «Дню» керівник компанії Сергій Биков, спокійно справляються всього 70 людей.
Вихід тваринникам підказали фахівці компанії «ZORG», яка спеціалізується на будівництві біогазових станцій за німецькими технологіями. Партнери, як то кажуть, знайшли один одного. Адже побічним коров’ячим продуктом є ще й чимало гною — комплекс «виробляє» 400 тонн на день. А це, як відомо, не лише коштовне органічне добриво, якого сьогодні критично не вистачає українським землям, а й багата енергетична сировина. З однієї його тонни можна виготовити 60 кубометрів газу, а з одного кубометра — два кіловати електроенергії. Така перспектива не могла не зацікавити молочників, і вони вклали в проектування й свої вільні гроші, й кредити, а коли почалася криза, будівництво довелося фінансувати й самим будівельникам. Комерційний директор «ZORG» Ігор Аксютов аніскільки про це не шкодує. Він навіть сказав «Дню», що це дозволило компанії не лише залишитися на ринку, а й переграти конкурентів: тепер компанії є що показувати всім, хто бажає отримати вигоду від використання «зеленої» енергії. Причому окрім енергії вона полягає також в отриманні готового й безпечного органічного добрива, за допомогою якого, як сказав Биков, підприємство істотно підвищує родючість орендованих земель, підвищуючи їхню ринкову вартість (фахівець говорить, що рано чи пізно землю доведеться робити товаром).
Перша на всьому пострадянському просторі введена в експлуатацію біогазова станція є своєрідним пропагандистом і агітатором «зеленої» енергії. Уже зараз, як сказав «Дню» гендиректор «ZORG Україна» Ярослав Бабкін, у компанії на різних стадіях проектування, виготовлення устаткування й будівництва перебуває 15 таких об’єктів. За словами фахівця, з 400 тонн гною станція виробляє 1 мегават електроенергії на годину, але сам тваринницький комплекс споживає за добу лише від 200 до 400 кіловат. Як пояснив Бабкін, зараз підприємство перебуває в процедурі оформлення зеленого тарифу. Після того як Нацкомісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ) визначиться із цим питанням, зайва електроенергія, отримана з гною, почне надходити в мережу, а додаткові прибутки — молочній компанії.
Ситуацію прокоментувала заступник директора департаменту Нацагентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) Олена Казловцева. За її словами, зелений тариф, а це, по суті, надбавка до вартості виробленої електроенергії за використання нетрадиційних джерел і за відповідні капітальні витрати, встановлюється НКРЕ для кожного конкретного підприємства. Але у відповідному законі зазначено, що такий тариф (1,7 грн. за кВт/год.) призначено для підприємств, що використовують біомасу. Що можна називати біомасою, закон не уточнює. Тому чиновники до останнього часу не визнавали за молочною компанією права на «зелену» надбавку. НАЕР молочників підтримав і написав до Нацкомісії відповідного листа, а також розробив зміни до закону, що дозволять усунути колізію. Але бюрократичний віз у нашій країні рухається як завжди дуже повільно. У п’ятницю НКРЕ планувала знову розглянути це питання. Проте, як повідомила «Дню» Казловцева, засідання перенесли на четвер. Чи не тому, що у зв’язку із здешевленням російського газу наші чиновники тепер уже не вважають проблему енергоефективності актуальною? Хто в такому разі наслідуватиме приклад Великого Крупіля?
На будівництво тут, за словами Бикова, було витрачено приблизно два мільйони євро. Доходів поки немає, а є лише економія на електроенергії, що дозволяє господарству зберігати 100 тисяч гривень на місяць. Биков у невластивій йому несміливій манері говорить: «Хочу сподіватися, що термін окупності цього об’єкту (від початку будівництва) становитиме 6—7 років, — і додає: — А якщо ми не отримаємо зеленого тарифу, то й набагато довше». Молочники дещо пригнічені, хоча боротися з чиновниками їм не вперше. (Аксютов розповів, що для будівництва й введення станції в експлуатацію знадобилося 987 підписів). Биков упевнений, що й тепер переможе. І, незважаючи ні на що, будує плани, як підвищити надої до 12 тонн.
