Восени цього року в Лондоні Україна відзвітує перед міжнародною громадськістю про роботу з виконання ініціативи «Партнерство «Відкритий уряд». Свій звіт про перший рік впровадження ініціативи презентує уряд і альтернативний — коаліція громадських організацій. До неї входять Український незалежний центр політичних досліджень, Тransparency International Україна, Івано-Франківське відділення Інституту політичної освіти, Запорізька обласна громадська організація «Народний захист», Інститут масової інформації, Центр політико-правових реформ, громадська організація «Філософія серця» та ін.
Коаліція вже провела і в кінці минулого тижня оприлюднила відповідний моніторинг. Він свідчить, що український уряд на 55% виконав міжнародні зобов’язання щодо відкритості. Цей показник, як вважає виконавчий директор однієї із задіяних у цьому дослідженні неурядових структур — «Тransparency International Україна» — Олексій Хмара, є досить позитивним. Адже план дій з реалізації ініціативи, затверджений урядом, за його словами, розраховано на два роки.
У цьому документі п’ять пріоритетів: залучення громадянського суспільства до державної політики, забезпечення доступу до публічної інформації, запобігання і протидія корупції, сприяння ефективному керуванню через удосконалення адміністративних послуг, введення технологій електронного уряду. І 55% — це немов середня температура по лікарні. У звіті про перебіг реалізації партнерства «Відкритий уряд», автори стверджують, що «практично всі виконані відповідно до плану заходи пов’язані з активною адвокацією і експертною діяльністю неурядових організацій, а не проактивною позицією органів влади». Після року роботи над впровадженням в Україні ініціативи «Відкритий уряд», наголошується в звіті, можна стверджувати, що більшість чиновників усіх рівнів усе ще не розуміють принципів і завдань партнерства і виконують поставлені перед ними завдання, принаймні, без особливого ентузіазму.
Не випадково розділ плану, спрямований на забезпечення доступу до публічної інформації, виконано лише на 38%. Крім того, як наголошується у звіті, більшість пунктів цього пріоритету реалізовано на низькому рівні і отримати потрібну інформацію в Україні як і раніше далеко не просто. В Інституті медіа права, зокрема, переконані, що в українських судах отримати позитивне рішення за позовами проти центральних органів влади про доступ до інформації практично неможливо. Характеризуючи дію закону про доступ до публічної інформації, директор Інституту Тарас Шевченко зазначає: «Ми бачимо істотний поступ. Але в тих випадках, коли органи влади вважають, що інформація може їм якось зашкодити, її не надають — на всяк випадок, так, щоб нічого не сталося».
Але і такі «арифметично» успішні розділи, як запобігання і протидія корупції (виконання 64%), стали «проривом», як упевнені в коаліції, не завдяки високій свідомості політичної еліти України, а в результаті тиску міжнародних і, зокрема, європейських структур у зв’язку з майбутнім підписанням угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. Унаслідок цього до законодавства, що визначає державну антикорупційну політику, а також до Кримінального і Кримінально- процесуального кодексів було внесено зміни.
А втім такий пріоритет плану відкритості, як залучення громадськості до формування і реалізації державної політики, виконано, згідно з моніторингом, на 55%, мав би відповідати рівню розвитку громадянського суспільства в нашій країні. Але, як свідчать результати опитування, проведеного серед представників громадських організацій фондом «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучерива», цей рівень оцінюється ними як «в цілому низький», а вплив своїх організацій на розв’язання невідкладних проблем — як «переважно неефективний». Нагадаємо, що два роки тому більшість респондентів оцінювали рівень розвитку громадянського суспільства як «середній».
Експерт Центру політико-правових реформ Олексій Курінний, що брав участь у презентації звіту, не приховував, що були і спроби згорнути реалізацію ініціативи «Відкритий уряд» і прийняти такі зміни до законів, які б її дискредитували. За його словами, в Україні досі немає реєстру послуг, що надаються органами виконавчої влади. Немає і адміністративно-процедурного кодексу.
Курінний наполягає на ухваленні в Україні закону про адміністративний збір або плати за послуги, щоб ні у кого не виникало бажання незаконно заробляти, як це було з встановленням ціни закордонного паспорта. Боротьба довкола нього ще продовжується, розповідає експерт.
Авторам звіту було поставлено чимало запитань щодо такого пріоритету відкритості уряду, як запобігання і боротьба з корупцією. «Ми хочемо спільно з Антимонопольним комітетом України створити електронний відкритий публічний реєстр нечесних, несумлінних учасників закупівель, — сказав Хмара. — Це означає, що організація, яка потрапить до цього реєстру, упродовж двох років не матиме права брати участі в тендерах як така, що підозрюється в корупції». «Нам потрібен фільтр, бар’єр, за який чіплятимуться корупціонери», — уточнив експерт. Він повідомив, що зараз розробляється відповідний законопроект і восени його буде внесено до парламенту.
Проте звіт, складений коаліцією громадських організацій, схоже, мав ще і завдання не нашкодити Україні, яка готується підписати договір про Асоціацію з Євросоюзом. Чи доречні тут якісь докори? А втім «День» не стримався і попросив назвати «героїв», особливо тих, завдяки кому уряд багато в чому залишається закритим. Але Хмара все-таки почав свою розповідь з подяк. Її отримали віце-прем’єр Костянтин Грищенко, що займається в уряді «відкритістю», а також Марія Ставнійчук з адміністрації Президента. Кому дякувати за туристичний портал, створений в столиці, самого Олександра Попова або людей, що працюють в його відомстві, експерт не знає, але відмічає цю новинку як важливе київське нововведення, де до того ж гроші не вкрали. Але мінуси так і залишилися безіменними. За неухвалений закон про місцевий референдум, за словами Хмари, відповідає Мінюст і Мінрегіон — вони не впоралися. І ще не раз в такому ж контексті згадувався Мінюст, куди нещодавно призначено нового міністра.
