Український пенсіонер з вулиці Комунарів звик прямо чи опосередковано (у ході виборів), але вимагати пенсію, яка б його задовольняла, у держави. На жаль, у нинішніх пенсіонерів альтернативи щодо цього немає. Тому всі кандидати обов’язково будуть «відзначатися» по пенсійній тематиці, заробляючи голоси. Але розпочата в країні реформа в основному націлена на майбутнє. Тому кожен працюючий повинен вимагати від роботодавця, щоб соціальні внески сплачувалися до бюджету сповна. І головне — кожен працюючий може і зобов’язаний самостійно «формувати» свою пенсію, співробітничаючи з тим чи іншим пенсійним фондом
Чи правда, що американського громадянина робить особисто незалежним «Кольт», якого він має в кишені? Не думаю... Що стосується європейців, то, здається, їхня незалежність грунтується насамперед на соціальних гарантіях. Найважливіша з них — забезпечена старість. Причому це — аж ніяк не подарунок держави, а результат тверезого розрахунку і дій кожного, хто піклується про своє майбутнє. Заслуга держави тут лише в тому, що вона створила надійну систему та структуру організацій, що дозволяють громадянам упевнено накопичувати кошти.
Щось подібне намічається сьогодні й в Україні. Минулого тижня наша країна відзначила першу річницю недержавного пенсійного забезпечення — від дня прийняття парламентом відповідного закону. І причетні до цього структури спробували підбити якісь підсумки, акцентувавши при цьому увагу населення насамперед на тому, що держава робить усе можливе, щоб приватним пенсійним фондам можна було довіряти й вкладати в них гроші. У свою чергу поява у країні нової категорії інвесторів характеризувалася як потужний чинник подальшого економічного розвитку країни.
Як відзначив на «круглому столі», присвяченому описуваній події, міністр праці й соціальної політики Михайло Папієв, пенсійну реформу робили для того, щоб кожен громадянин свідомо брав участь у формуванні свого майбутнього. На думку міністра, реформа соціального забезпечення незабаром істотно поповнить Пенсійний фонд України, а також солідарний та недержавні пенсійні фонди і дасть можливість громадянам отримувати пенсії не на рівні 30% від середньої заробітної плати, як сьогодні, а дійти до середньоєвропейського рівня — 50% від середньої зарплати.
Завдання, що й казати, не із простих. Щоб виконати його, необхідно дотриматися щонайменше двох умов. Перша — українці повинні повірити приватним пенсійним фондам (сім із них уже зареєстровані та діють, ще 15 подали документи на реєстрацію, і Папієв запевнив: «ми зробили все можливе, щоб кошти були збережені й кожен громадянин отримав додаткову пенсію в повному обсязі разом з інвестиційним доходом»). І друга — фонди повинні мати можливість й уміти ефективно інвестувати гроші.
Останнє на нинішньому етапі виглядає дещо проблематичним, і саме цьому було присвячено так би мовити «непарадну частину» дискусії. Відкрив її голова Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг Віктор Суслов і одразу ж запропонував внести до закону про недержавні пенсійні фонди істотні зміни. На його думку, повноважень, наданих законом комісії для регулювання цього ринку, явно недостатньо. Приклади, наведені на підтвердження, вражають. Так, одна зі структур спробувала зареєструвати на свою адресу одразу 11 (одинадцять!) пенсійних фондів. Але коли комісія поставила цей намір під сумнів, виявилося, що для відмови в реєстрації в неї немає законних підстав. «Якщо такі фонди плодитимуться тисячами, то, — вважає Суслов, — контролювати їх і здійснювані ними пенсійні схеми буде важко». На його думку, державні органи при реєстрації пенсійних фондів повинні мати право робити висновки про ділову репутацію їх керівників і власників, а також про джерела коштів. Інакше державі буде нелегко захистити ці фонди від проникнення криміналітету... Проте Суслов пообіцяв, що нормативна база, яка дозволяє регулювати діяльність приватної пенсійної системи, буде готова, відповідно до завдання Президента, до 1 вересня.
Не надто багато оптимізму щодо нинішніх умов для діяльності недержавних пенсійних фондів і в першого заступника глави Нацбанку України Арсена Яценюка. На його думку, іноземний досвід організації роботи пенсійних фондів далеко не в усьому є прийнятним для України, де взагалі відсутнє таке поняття, як фінансовий ринок. «Куди пенсійні фонди вкладатимуть гроші, — запитує Яценюк і відповідає: «Нікуди. Крім державних цінних паперів». Усі інші фінансові активи він називає надзвичайно ризикованими. «Абсолютно неправильною нормою» називає друга особа Нацбанку й дозвіл українським пенсійним фондам вкладати кошти в іноземні цінні папери. «Інвестувати іноземні економіки можна тільки з метою хеджування (простіше кажучи — страхування. — Ред. ) валютного ризику», — впевнений Яценюк. Він вважає, що об’єктів для інвестування вистачає й в Україні. Тим більше, що для інвестування в іноземні цінні папери, на його думку, необхідно витратити 1,5 — 2 роки і не менше $1 мільйона.
Нового повороту надав пенсійній темі голова парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва Юрій Єхануров. На його думку, щоб побудувати ефективну пенсійну систему, «треба пройти між двома крайніми думками: високі пенсійні нарахування сприяють великому тіньовому ринку праці, а низькі — не є стимулом і також навряд чи сприятимуть скороченню нерегламентованої зайнятості». За словами Єханурова, роботодавці не згодні платити на соціальні цілі 37,5 коп. з кожної гривні доходу. «Порядок сплати і розмір пенсійних страхових внесків має стати предметом жорсткої чоловічої розмови між урядом і роботодавцями», — пропонує Єхануров. Він засудив «тимчасові заходи» з наповнення Пенсійного фонду, які практично стали постійною нормою, і запропонував запровадити для роботодавців певні фіскальні стимули, без яких недержавні пенсійні фонди ризикують перетворитися лише на структури «з маніпулювання фінансовими потоками». І ще про одну небезпеку для ринку, на якому мають намір працювати недержавні пенсійні фонди, сказав Єхануров. За наявними в нього даними, які він, втім, попросив перевірити журналістів, щонайменше три українські фондові біржі (тільки на них мають право купувати акції пенсійні фонди) «закуплені нашим північним сусідом».
Втім, не будемо згущати барви. На дискусійному «столі» оптимізму щодо майбутнього недержавних пенсійних фондів виявилося загалом набагато більше, ніж скептицизму. Консультант проекту «Впровадження пенсійної реформи в Україні», заслужений юрист України Наталія Горюк аргументовано переконувала «День» у тому, що «недержавні пенсійні фонди — це наша сучасність і наше майбутнє». Вона була в Казахстані та на власні очі бачила, як там працює ця система, «яка вже стала на ноги й дає ефект». Генеральний директор Асоціації інвестиційного бізнесу Олена Барбарова впевнена, що на цьому ринку буде встановлено нормальні правила гри, щойно Верховна Рада ухвалить закон про акціонерні товариства, і тоді пенсійні фонди зможуть працювати у сприятливих умовах.
