Одеський припортовий завод можна порівняти з гігантським айсбергом. Усі милуються його надводною частиною, але насправді змагаються за те, щоб відколоти шматок, прихований під товщею води. У Фонді держмайна України говорять то про дванадцять, то про сім значних іноземних інвесторів, що цікавляться покупкою цього підприємства. Але явна битва йде в українському парламенті, де минулого тижня не пройшов законопроект №2319а про скасування обов’язкового продажу на біржі 5—10% акцій в разі приватизації великих підприємств.
У ФДМУ «Дню» пояснили, що попередній продаж дрібних пакетів насправді не дає уявлення ні про ціну, яку олігархи за допомогою підставних фірм можуть легко спотворити, ні про позицію потенційних великих інвесторів, яких дрібні пакети не цікавлять. Не виключено також, що на голосування 183 депутатів, які підтримали в сигнальному голосуванні цей законопроект, і їхніх візаві в залі вплинули різні погляди ще й на допуск до відповідного тендеру покупців і їхніх прихованих представників з РФ. Хоч би як там було, але від такого необхідного в нинішніх умовах продажу великих підприємств, зокрема й ОПЗ, чи то відмовилися зовсім, чи то відклали на невизначений термін. У будь-якому разі раніше 2016 року приватизації точно не буде — її крайні терміни постановою уряду відкладені на півроку.
ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІДГОТОВКА ДО ПРОДАЖУ?
Але на заводі про неї не припиняють думати. ОПЗ, за словами глави Мінекономрозвитку та торгівлі Айвараса Абромавічуса, буде одним з перших об’єктів, виставлених на приватизацію. «На жаль, вона була перенесена, — говорить перший заступник голови правління та директора заводу Микола Щуриков. — Ми сподівалися, що вона відбудеться, й прагнули на кінець року вийти з хорошими показниками». Розмовляючи з журналістами, він, схоже, мав головну мету — представити своє підприємство інвесторам у найкращому вигляді.
За словами топ-менеджера, вперше за багато років завод працює на повну потужність. Обсяг виробництва з початку року зріс на 39,7%. За останні дев’ять місяців підприємство отримало 243 мільйони гривень прибутку, тоді як за аналогічний період минулого року — 205 мільйонів збитків. До бюджетів різних рівнів заводом сплачено 268 мільйонів гривень. Одним з головних досягнень колективу Щуриков вважає те, що підприємство взяло в «Ощадбанку» п’ять мільярдів гривень кредиту, термін якого закінчувався в грудні цього року. «Сьогодні він повністю погашений, виплачено все тіло й усі відсотки, — з гордістю зазначає перший заступник керівника й додає: — Показники у нас сьогодні кращі, ніж за все останнє десятиліття».
НА КОГО ПРАЦЮЄ УРЯДОВА «СПЕЦГРУПА»?
Він розповідає, що підприємство продовжує підготовку до приватизації. Відповідно до розпорядження Кабміну на ньому створена робоча група на чолі з представником Об’єднаного банку Швейцарії. У її роботі також беруть участь такі авторитетні структури, як Baker & McKenzie, Ernst & Young. Їхнє завдання, зазначає Щуриков, досліджувати минуле й сьогодення заводу, а також майбутні зобов’язання, які можуть і мають виникнути у потенційних інвесторів в разі придбання підприємства. На заводі постійно працює оперативний аудит — державна фінансова інспекція, і всі транзакції перевіряються, як то кажуть, не відходячи від каси — на кожну треба отримати узгодження.
Звісно, його дали й на договір з австрійською компанією Antra GmbН, укладений у жовтні цього року на постачання газу за давальницькою схемою. Як сказав Щуриков, завод купує газ в Antra лише з 10 листопада, причому ця домовленість діє лише до кінця місяця, але може бути пролонгована. Самостійно забезпечувати себе газом реверсом, за словами Щурикова, завод не може через обмеження НБУ на передоплату, особливо за кордон. Директор і власник 10% компанії Ойген Хінрікс-Шрамм, відповідаючи на запитання журналістів, запевнив, що ніхто із засновників не є членом українського уряду або політиком. Проте кінцевих бенефіціарів Antra він не розкрив. За його словами, засновники не дуже зацікавлені в публічності. Австрієць розповів, що його компанія купує газ на європейських хабах і постачає ОПЗ, покриваючи більш як половину місячної потреби заводу. «Чи не збирається вона брати участь у приватизації ОПЗ?» — запитав «День». Хінрікс-Шрамм відповів негативно, мотивуючи це тим, що вона не може конкурувати з такими великими компаніями, як ті, що виявляють бажання взяти участь у конкурсі.
Дещо насторожує, що Antra Gmbн була зареєстрована лише в жовтні 2013 року. 90% її статутного фонду належить швейцарській Universal Exports Holding AG з офісом у містечку Хам (знаменитий кантон Цуг). Одноосібним директором Universal Exports Holding AG, як повідомляє www.liga.net, з середини 2015 року є полтавчанка (1985 року народження) Юлія Сурніна. Antra GMBH за кілька днів до підписання контракту з ОПЗ запустила власний сайт. Він інформує, що компанія планує постачати газ до України через Словаччину й торгувати хімічною продукцією, зокрема аміаком і карбамідом.
ПРИЙДЕ ЧЕСНИЙ ІНВЕСТОР ЧИ «ВИРОСТЕ» НОВИЙ ОЛІГАРХ?
Хто в результаті буде головним зискоотримувачем, поки не зовсім зрозуміло. Щуриков обіцяє розповісти про економічні показники заводу після закінчення року й запевняє, що на сьогодні в ОПЗ усього два постачальники газу — «Нафтогаз» і Antra. І одразу виникає думка, що, можливо, не такі вже й неправі ті ЗМІ, які розповідають про два щонайпотужніші владні політичні угруповання, що контролюють НПЗ. Саме їм, схоже, не нагальна його приватизація. А Щуриков, відповідаючи на запитання «Дня», говорить про неї дуже правильно: «Повинні прийти нормальні західні компанії, що мають досвід на цьому ринку».
