Профспілки зустрілися з прем’єр-міністром України Миколою Азаровим. Цього разу розмова відбулася не за зачиненими дверима з окремими особами, а — відкрито з активістами Всеукраїнських профспілок про соціальний діалог в ланцюжку робітники — бізнес — держава.
Замість традиційного вступного слова прем’єр одразу дав слово представникам трудящих. Новий керівник Федерації профспілок України (ФПУ) Юрій Кулик попросив Азарова посприяти в призупиненні численних судових процесів щодо майна федерації, аби організація у спокійному режимі провела власну інвентаризацію. На дану репліку Азаров не зреагував, бо виконавчій гілці влади до судової — зась.
Проте мовчати далі прем’єру не довелося. Решта запитань звучали, як кажуть, за адресою. «Зголоднілі» за увагою керманичів керівники обласних та галузевих профспілок не шкодували для очільника Кабміну гострих та непростих запитань, аби вкласти свої проблеми у вуха високого гостя. Майже дві години вони «екзаменували» прем’єра. Що з того вийде? Сподіватися на скорі результати, напевно, не доводиться, бо бюджетний пиріг поділено. Але судячи з відповідей прем’єра — поступки таки будуть.
Почали «екзамен» із найболючішого. Із 440 мільярдів гривень, зібраних протягом року в загальний фонд оплати праці, бізнес сплатив близько 270 мільярдів гривень, озвучує статистику прем’єру голова Об’єднання профспілок Харківської області Сергій Тесленко. Але частка заробітної плати у загальних виробничих витратах при виготовленні продукції становить тільки 9—10%. «Тобто в два, три, а то й п’ять разів менше ніж у європейських сусідів. Решту привласнюють власники бізнесу. Чи справедливо це щодо соціальних партнерів? Ні», — робить він перший висновок-пропозицію до прем’єра. Зрештою вся ця «справедливість» перетворюється на недоплату робітникам щороку близько 300 мільярдів гривень, втрату 45 мільярдів гривень податків та недоврахування 100 мільярдів гривень у Пенсійний фон, каже він. Економіка, на думку Тесленка, спокійно дозволяє інвестувати у вітчизняні галузі через споживчий попит додатково близько 300—400 мільярдів гривень, але натомість «ми принижуємося перед МВФ заради 2—3 мільярдів дол.
Наступне питання — неповага до трудового законодавства з боку роботодавців. За даними Тесленка, в Україні нараховується 22,5 мільйона працездатних громадян. Із них 10,5 мільйона працюють легально, а де решта — 12 мільйонів? «Припустімо три мільйони шукають долю за кордоном, ще 1,5—2 мільйона — студенти, 0,5 мільйона безробітні», — каже він. А решта (за оцінками ФПУ, два мільйони) працюють кілька днів, тижнів, місяців або півроку, але без трудового договору та соціального захисту. Найгостріше ця проблема, продовжує він, у торгівлі, будівництві, сільському господарстві. «Працівники втрачають конституційні права. Їх переводять у статус рабів, і ніхто не вирішує ці питання», — каже голова Профспілки працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості України Василь Мойсюк.
Та й в офіційно працюючих робітників соціальна захищеність теж хитка. За словами голови Кримської республіканської організації профспілки працівників освіти і науки Катерини Волкової, запропоноване урядом підвищення величини першого тарифного розряду єдиної тарифної сітки є лише індексацією зарплати. «Збільшення першого тарифного розряду з першого вересня на п’ять гривень, а для 11 розряду — на десять гривень викликає у працівників іронію, а часом — і незадоволення — на фоні зростання споживчих цін та тарифів на комунальні послуги», — каже вона.
Зауваження від бізнесу Азаров коментував в ході діалогу. Відповідаючи на пропозицію щодо зарплати прем’єр пояснив, що «безпечно» (тобто без ризику інфляції) вона може зростати тільки спираючись на «заробрений» показник ВВП. Разом із тим, підкреслив він, є ще одне джерело наповнення бюджету, і, як наслідок, зростання зарплат, — запровадження прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб. Сьогодні працівник, який заробляє мільйон гривень, або 1000 гривень платить однаковий відсоток відрахувань. Це треба міняти, каже Азаров. «Заробляєш 100 тисяч, чому ти платиш 15%. Заплати, наприклад, 30—35%... Але давайте цю ідею максимально обговорювати», — деталізував Азаров.
Пропозиція правильна. На такий крок вже дозріла одна з найпотужніших світових економік. Минулого тижня в традиційній промові, щодо стану справ в країні, президент США Барак Обома запропонував збільшити податки для багатіїв. За його словами, хто заробляє більше мільйона доларів, має сплатити не менше 30% податку на прибуток.
Але питання в іншому — чи не стане ідея з прогресивною шкалою оподаткування черговим елементом передвиборчої «затравки» для мас? Що заважало владі піти на такий крок раніше? Чи не радикальність цього підходу?
У кожного були свої аргументи, тому результати зібрання оцінили по-різному. Прем’єр лишився задоволеним, але з виразу обличчя Азрова було видно, що вирішити виданий на-гора профспілками список проблем буде не просто. Очільники профспілок із висновками не поспішають. «Факт зустрічі відбувся. Більше нічого. Почекаємо результатів», — у коментарі «Дню» заявив представник профспілки енергетичного сектору, який побажав лишитися невідомим.
На думку ж політолога Володимира Фесенка, зустріч продемонструвала готовність влади іти на соціальний компроміс. І це позитивний сигнал. Навіть консервативний Азаров із тезою про зміну шкали оподаткування, каже він, не що інше, як прояв ліберального тону щодо суспільства.
Політичний експерт Костянтин Матвієнко вважає, що нотки лібералізму з’явилися в голосі влади цілком очікувано. Влада намагається знайти контакт (при чому дуже формально) з громадянським суспільством, і, особливо, з профспілками. Адже саме профспілки об’єднують тих, хто реально виробляє ВВП і в разі погіршення стану своїх членів здатні відстояти свою позицію. «Влада намагається зіграти на випередження, бо рік буде важкий, а в соціальному плані очікується багато потрясінь», — каже Матвієнко «Дню». Ідею зі зміною оподаткування він підтримує. Але спрацює вона лише в комплексі із заходами щодо детінізації економіки, каже він.
