Вітчизняний банківський сектор поступово долає фінансові неприємності, які виникли наприкінці 2008 року. Довіра вкладників повільно, але повертається. Поступово зростають і депозитні портфелі. Проте, оговтавшись від кризового шоку, фінансові установи не квапляться витрачати накопичені гроші на кредитування реального сектора економіки. Проте, банки не зможуть довго тримати свої ресурси законсервованими. Грати в одні ворота, лише збираючи депозити, їм не можна. Адже головна стаття доходів цих установ — відсотки за надання кредитів бізнесові. Так чому ж банки сьогодні практично не кредитують економіку? І коли вони «дозріють» для цього? Про це і багато чого іншого «День» запитав першого заступника голови правління «Промінвестбанку» (ПІБ) В’ячеслава Юткіна.
— У владі заявляють про економічну стабілізацію в країні. На вашу думку, чи відчув відступ фінансової кризи банківський сектор?
— Безперечно, ознаки поліпшення ситуації на фінансовому ринку і в банківському середовищі — наявні. Сьогодні вже є підстави говорити, що криза відступає. Щоправда, з повною впевненістю ще не можна сказати, що вона закінчиться до якогось певного моменту.
— Які чинники, на ваш погляд, будуть вирішальними для подолання залишків кризових явищ банками 2010 року?
— Перше й найголовніше — завершення реструктуризації кредиторської заборгованості і вихід на прибутковість. Лише після цього можна говорити про повернення до докризового рівня роботи банківської системи. Здолати збитковість також важливо ще й тому, що її наявність спричиняє за собою цілий ряд обмежень, які впливають на успішну роботу банку. У комплексі це приведе до відновлення довіри вкладників і до зниження маржі за ризиками, яка закладається в ставки за кредитами. Лише тоді банківські установи відкриються для повноцінного кредитування. Сьогодні банки, за рідкісним винятком, усе ще слабко кредитують економіку. Ну і, звичайно ж, всій системі, аби вийти з кризи, знадобиться серйозна докапіталізація.
ДРУГОЇ ХВИЛІ КРИЗИ ДЕЯКИМ БАНКАМ НЕ УНИКНУТИ
— Ви, як досвідчений банкір, відчуваєте загрозу другої хвилі кризи в банківській сфері?
— Мені здається, її не уникнути. Можливо, наслідки будуть не такі чутливі, й торкнеться вона не всіх, але ряд банків із нею не впорається. Адже що відбувається зараз? Банки активно реструктуризують зобов’язання клієнтів, і цей процес носить масовий характер. Це вже можна назвати кампанією. Жоден кредитний комітет не обходиться без розгляду таких заявок. Доходить до абсурду: тільки спробує банк, розібравшись у безнадійності чергового перенесення термінів сплати відсотків чи повернення кредиту, відмовити клієнтові, як тут же опиняється в ролі того, хто виправдовується під зливою скарг, які клієнт розсилає в найвищі інстанції, вимагаючи закликати банк «до порядку» і мало не пробачити йому всі борги.
В той же час «кампанійщина» в такій справі неприпустима, оскільки частенько проблема лише відсувається на деякий час і без шансів на її розв’язання. Банк, зі свого боку, це розуміє, але сподівається, що поліпшить свою звітність і дасть клієнтові ще один шанс. Клієнт же, як показує досвід, нерідко використовує цю практику для фіктивного банкрутства або розпродажу решти заставного майна за низькими цінами. Тобто ми цим самим проблему тільки поглиблюємо. І ніхто сьогодні не скаже, який відсоток реструктуризованих кредитів доживе до новопризначеного їм терміну. Ще раз підкреслю: лише додаткова капіталізація зможе захистити багато банків від другої кризової хвилі, інакше наприкінці 2010 — початку 2011 років система може не дорахуватися 10—15 банків. А це нові банкрутства, нові ошукані вкладники, нова криза довіри до банківської системи.
Аби цього не сталося в банківську систему необхідно додатково «влити» за різними оцінками від 30 до 50 мільярдів гривень. Навіть ПІБ, маючи статутний капітал у розмірі понад п’ять мільярдів доларів, відчуває сьогодні потребу в залученні додаткових засобів. І ми плануємо поточного року через субординований кредит, розрахований на 7 — 10 років, залучити близько двох мільярдів гривень.
УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛІЗМ СПОТВОРЕНИЙ У БІК СПОЖИВАННЯ
— Однією з причин того, що країна так сильно підпала під вплив кризи, називають неправильне впровадження головних принципів капіталізму. Чи згодні ви з цим?
— Так, якщо розуміти під цим прагнення мати все й зараз. Але не варто звинувачувати в цьому капіталізм, адже більшість із нас повернення до соціалізму не хоче. Люди просто вирішили, що в Україні настала «ера благоденства» і тут можна побудувати собі «місто Сонця», легко діставши доступ до кредитних грошей. Виявилося, що це далеко не так. Споживчий бум, який охопив Україну до кризи, призвів до того, що за кредитом не звертався хіба що ледачий, а банки в гонитві за показниками та боротьбі за частку ринку щедро роздавали гроші і тут і там. Доступність кредитних коштів стимулювала появу способу життя «не за коштами». І банки приймали такі правила гри, бо їх диктував ринок. Сьогодні ж усе стало на свої місця. Криза (а в Україні, нагадаємо, вона протікала вкрай болісно порівняно з більшістю країн) показала реальну вартість грошей, викликала переоцінку багатьох речей і, у результаті, призвела до краху ілюзії соціального блага, побудованого на піску. Всі побачили доволі слабку економіку, велику частку імпорту на вітчизняних ринках, недосконалу інфраструктуру, накопичення боргів і багато інших проблем.
Але чи винен у цьому капіталізм? На мій погляд, до кризи економіки та суспільства призвело спотворене розуміння сутності ринкового капіталізму, який було трансформовано на споживання, а не на створення. Неконтрольоване і незабезпечене реальними грошима зростання споживання і викликало крах побудованої системи. Наведу приклад відмінностей європейського і українського капіталізму: у Франції родина з двох дорослих і однієї дитини може дозволити собі повноцінний відпочинок на курорті лише раз на три роки. Середня заробітна платня француза становить близько 1 600 євро. Відрахуйте від неї медичну страховку, податки, плату за житло, школу, страховку автомобіля — залишаються фактично ті ж 500 євро, які отримує пересічно забезпечений українець. Але при цьому потрібно врахувати, що в українській родині заведено відпочивати щороку, часто витрачаючи на ці цілі ще не зароблені гроші. Тобто європейському капіталізмові притаманне творення, коли рахується кожна копійка. У нас багато громадян звикло жити та відпочивати в кредит — і в цьому є проблема. Частково через це Україна й пережила таке масштабне потрясіння під час кризи. Проте в кризових явищах є і свій плюс: вони неминуче продукують зміни підходів суспільного споживання.
БАНКІВСЬКИЙ ЗАПАС МІЦНОСТІ — БЛИЗЬКО 50 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ
— В інтерв’ю «Дню» раніше перший заступник міністра фінансів Вадим Копилов заявив, що банки мають у своєму розпорядженні вільних близько 40 мільярдів гривень. Чи згодні ви з такою оцінкою банківського кредитного потенціалу? І чи достатньо його для відновлення кредитування реального сектора економіки?
— Приблизно так, але я б оцінив банківський запас міцності в 50 мільярдів гривень. Якщо порівнювати це з кризовим періодом, коли залишки банківської структури знижувалися до 10 мільярдів гривень то, безперечно, ми бачимо, що в банків з’явилася надлишкова ліквідність. Але при всьому бажанні вони не можуть спрямувати надлишок коштів до економіки: навчені гірким досвідом. Зараз існує думка про посилення вимог у кредитуванні. Я б сказав, що вони не змінилися, просто немає гонитви за зростанням кредитного портфеля за будь-яку ціну і ретельніше зважуються ризики. Хоча недаремно говориться, що за одного битого двох небитих дають, і банки, враховуючи уроки кризи, включають до договорів іпотечні обмовки, обережніше підходять до валютних кредитів. Все це неминуче призводить до природного відсіву більшості кредитних заявок і, як наслідок, до конкуренції за надійного позичальника. На жаль, бізнес повільно виходить із кризи і тому істотного збільшення банківського кредитного портфеля раніше 2011 року не станеться. Сьогодні час говорити про дефіцит позичальника.
— Ваша оцінка норм проекту Податкового кодексу, які стосуються банківського сектора?
— В цілому позитивно оцінюючи сам факт розробки такого важливого законодавчого акту, погоджуся з оцінками багатьох фахівців, що деякі його норми погіршують умови ведення бізнесу для банків. Наприклад, на перший погляд здається, що кодекс спрямований на зниження ставки податку на прибуток. Але на практиці це виглядатиме зовсім інакше. Як відомо, великі банки, такі, як наш, мають розгалужену мережу регіональних філій. При цьому об’єктивно склалося, що одні регіони багаті ресурсами, але не мають розвинутого виробництва, а інші — навпаки. Звідси й прибутковість підрозділів абсолютно різна. Сьогодні банки, як і інші підприємства, платять податок із загального результату юридичної особи. Кодекс же такої можливості не передбачає. А це означає, що податок на прибуток для подібного платника податків у цілому може перевищувати 100%.
Недосконалий і запропонований у кодексі механізм використання банками страхових резервів. Для списання заборгованості за цінними паперами передбачено можливість списання за рахунок страхового резерву заборгованості лише за векселями, а за іншими цінними паперами це не прописано. У проекті навіть упущено нині чинні норми списання заборгованості за борговими та пайовими цінними паперами. Ускладнено процедуру списання коштів за рахунок страхових резервів заборгованості, забезпеченої заставою, шляхом обов’язкової реалізації заставного майна лише через аукціони. Це не лише затягує саму процедуру в часі, але й спричиняє додаткові витрати на організацію та проведення аукціонів.
Єдине, що стоїть за запропонованими нововведеннями, — бажання поповнити бюджет за рахунок банків.
НАЦВАЛЮТА МОЖЕ ЗМІЦНИТИСЯ ДО 7,6— 7,75 ГРИВНІ ЗА ДОЛАР
— Чи підтримуєте ви думку голови Нацбанку про потребу зміцнення гривні? Ваш прогноз, який оптимальний курс гривні до кінця 2010 року?
— Із цим важко сперечатися. Стабільна гривня потрібна всім. Я лише проти її штучного зміцнення, як це інколи мало місце в нашій історії. Поліпшення інвестиційного клімату в країні і валютні надходження, які супроводжують цей процес — найкращі ліки для гривні. Безперечно, останнє рішення МВФ серйозно зміцнить нашу грошову одиницю і слугуватиме запорукою її стабільності на найближчі 2— 2,5 року. За цей період підніметься економіка, оговтається після кризи бізнес. Важливо не проїсти ці гроші, не піддатися спокусі знімати соціальну напругу за рахунок міжнародних коштів. При дотриманні таких умов можна з упевненістю говорити про перспективу зміцнення курсу поточного року до 7,6—7,75 гривні за 1 дол.
— Яка ситуація з приростом депозитів у Промінвестбанку? Як ви зараз оцінюєте роботу ПІБу, і які плани на найближчу перспективу?
— Я гадаю, що не відкрию великої таємниці, особливо для фахівців, якщо скажу, що ПІБ наприкінці 2008 — початку 2009 років пережив клінічну смерть. Заведено вважати, що «детонатором» банківської кризи в Україні був саме «Промінвестбанк». Внутрішні проблеми банку, які нагромаджувалися роками, особливо загострилися в результаті інформаційної атаки на ПІБ групи осіб, які намагалися скупити акції та заволодіти банком. Наслідки виявилися незворотними, і банк втратив ліквідність.
Із червня 2009 року, тобто з моменту стабілізації роботи банку після приходу російських акціонерів, ми спостерігаємо позитивну динаміку приросту депозитів, яка, попри зниження депозитних ставок загалом на ринку, становить понад 30%. При цьому доля фізичних осіб у структурі ресурсів банку — понад 60%. Це доволі серйозна сума, яка вимірюється мільярдами гривень.
Вдалося реструктуризувати понад 70% проблемного портфеля. Причому, це були досить складні кредити. І зараз зі 100% реструктуризованого портфеля нове прострочення щодо нього за рік не становило навіть одного відсотка. Тобто банк порозумівся з найбільш «злісними неплатниками». Залишилося лише декілька клієнтів, із якими продовжуємо боротьбу, що називається «у важку».
За підсумками 2009 року ПІБ видав корпоративних кредитів на суму 485 мільйонів доларів, прострочення платежів за якими становить 0%. До грудня 2010 року ми хотіли б відновити докризовий рівень роботи банку. Платоспроможність і ліквідність відновлено на кінець минулого року. А тепер ми переходимо до активної роботи, яка за два—три роки має вивести ПІБ до п’ятірки, а в тривалішій перспективі — до трійки найбільших банків України.
Перевага ПІБу в порівнянні з рештою учасників ринку — готовність російських акціонерів інвестувати в кредитні операції значні за масштабами українського ринку суми, істотне зниження ставок за кредитами (18—22% у гривні та 13,5—15% у валюті).
МАЛОМУ ТА СЕРЕДНЬОМУ БІЗНЕСУ — ДОСТУПНІ КРЕДИТИ 2011 РОКУ
Окрім того, з 2011 року ПІБ почне кредитування малого та середнього бізнесу. Зараз готується ціла низка продуктів, про які ми розповімо в листопаді. На мій погляд, малий бізнес має отримувати кредит від 100 тисяч гривень, а середній — від мільйона гривень.
— А не боїтеся інвестувати в цей сектор, адже багато ваших банкірів-колег не квапляться з подібним рішенням?
— В окремих випадках банк уже кредитує цей сектор і сьогодні, якщо бачить, що фінансовий стан підприємства нормальний. Проте серйозну ставку на цей ринок робитимемо лише наступного року. На нашу думку, однієї лише роботи з великими національними компаніями недостатньо для охоплення ринку та формування стійкішого фінансового становища банку. Настав час освоювати, а точніше — повертатися, до сегменту малого та середнього бізнесу, конкуренції на якому сьогодні практично немає.
— А з якими новими інструментами банк планує виходити на ринок депозитів?
— Так склалося історично, що ПІБ мав понад три десятки депозитних програм і клієнти плуталися, яку ж обрати. Сьогодні кількість депозитних програм скорочено до п’яти: з можливістю поповнювати рахунок, не поповнювати, з щомісячним отриманням відсотків за депозитом, із отриманням коштів наприкінці терміну дії депозиту й т.ін. Жодних нових не вигадували, оскільки за сутністю відмінностей у них не багато. Всі так звані нові продукти банків відрізняються лише рекламою та подачею. Хочу також відзначити, що нам вдалося повернути 95% вкладників — фізичних осіб, які пішли з банку під час кризи.
Що стосується відсоткової політики банку, то, враховуючи наявний стабільний приріст ресурсів, ми не пропонували клієнтам дуже високих ставок за депозитними продуктами. Зокрема, з 1 травня й 1 серпня ставки було переглянуто в бік зниження в середньому на 1,0—3,0% в гривні та на 1,0— 2,0% у доларах, євро і рублях. При цьому встановлений рівень ставок залучення відповідав ринковій прибутковості депозитів найбільших банків України. Чинні депозитні ставки ПІБу, не перевищуватимуть 19% у гривні і 8,5 % у доларах США, євро, рублях.
Окремо хотілося б зупинитися на роботі банку в питанні залучення коштів юридичних осіб. Привабливі умови комплексного обслуговування, які банк пропонує для корпоративних клієнтів, дозволили забезпечити позитивну динаміку цього виду ресурсів. Ми маємо стабільний щомісячний приріст залишку на рахунках юридичних осіб, які на сьогодні формують третю частину власної ресурсної бази банку. Це також є свідченням зрослої довіри до банку з боку клієнтів.
Більше того, проведення зваженої ресурсної політики дозволило нам забезпечити достатній рівень ліквідності й повністю достроково повернути Національному банку України кошти рефінансування, загальна сума яких становила сім мільярдів гривень. На сьогодні ми не користуємося ресурсною підтримкою НБУ.
— Які найцікавіші проекти проводить ПІБ із промисловими підприємствами України?
— Сьогодні ми кредитуємо майже всі сфери економіки: енергетичні компанії (ДТЕК), металургійні комбінати (ІСД), підприємства харчової промисловості, агросектор та інші галузі. Щоправда, наразі є залишкові кризові явища, з певною обережністю ставимося до будівельників. Але навіть за цих умов банк пішов на добудову двох великих житлових комплексів у Донецькій області з надією реалізувати їх за адекватною ринковою ціною: не за 2—4 тисячі доларів за кв. метр, а починаючи з 900 доларів.
ДЕРЖАВНІ БАНКИ НЕЦІКАВІ
— Чи збирається ПІБ купувати рекапіталізовані державні банки?
— Ні. Ці банки сьогодні мають величезні фінансові проблеми, на пошук причин, виникнення яких і шляхів їхнього вирішення знадобиться не менше 3—5 років. Окрім того, часта зміна керівництва і складнощі з проведенням корпоративних заходів (акціонерні збори, збори наглядових рад) говорять про наявність у них величезної кількості суперечностей і «мін уповільненої дії». Придбати такі банки за великі гроші — означає звалити на себе тягар чужих проблем. Набагато ефективніше створювати банк або ж вкладати гроші хай у проблемний, але зрозумілий, банк. Півторарічний досвід команди, яка керує ПІБом, показує, що це важка праця. На мій погляд, купівля рекапіталізованих державою банків — перспектива не для людей зі слабкими нервами. І навряд чи хтось із російських банків ризикне зробити такий крок. Західні банки тим більше на це не зважаться. Тобто, я не належу до оптимістів, які вважають, що держава може успішно продати ці банки, принаймні, у п’ятирічній перспективі.
— Сьогодні ПІБ — одна з найбільш потужних фінансових установ. Чи бере банк участь у добродійних проектах?
— На період кризи та зростання збитковості НБУ наклав заборону на участь банку в спонсорських програмах. На щастя, цей період у житті ПІБу закінчується. У бюджеті на 2011 рік ми маємо намір систематизувати соціальний аспект нашої діяльності. За узгодженням із акціонерами плануємо закласти декілька соціально спрямованих проектів, які стосуються підтримки російських програм в Україні. Зокрема, обговорюється варіант фінансування вересневого Фестивалю театрального мистецтва в Ялті на базі Театру Чехова, Російського драматичного театру імені Лесі Українки, одного з дитячих будинків або ж школи з навчанням російською мовою.
Для нас традиційно важливою є підтримка щорічного фотоконкурсу, який організовує та проводить газета «День». Це унікальне й досить важливе явище в культурному житті України.
