Наприкінці своєї діяльності український уряд ухвалив рішення про створення спільного підприємства у формі акціонерного товариства для добудови Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР). Відповідне розпорядження від 2 серпня 2006 року отримало дещо академічну назву — «Питання завершення будівництва КГЗКОР і введення його в експлуатацію».
«З метою прискорення робіт по завершенню будівництва КГЗКОР і введення його в експлуатацію, й з урахуванням висновків комісії, створеної розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 р. №315, — вказується в названому розпорядженні, — погодитися з пропозицією Фонду державного майна (ФДМ) щодо створення на базі майна комбінату, що є державною власністю, спільного підприємства у формі акціонерного товариства з державною часткою в статутному фонді не менш ніж 50% плюс одна акція». Далі Мінпромполітіки наказує протягом місяця провести інвентаризацію майна комбінату, а ФДМУ — оцінку його вартості, виступити засновником АТ із боку держави й забезпечити передачу в статутний фонд товариства цього майна. ФДМУ також повинен передбачити в установчих документах товариства виконання зобов’язань уряду України за міжнародними договорами, пов’язаними з будівництвом КГЗКОР, і зобов’язань дирекції комбінату, зокрема щодо соціальних питань (після припинення її діяльності). Крім того, ФДМУ має передбачити, щоб недержавні співзасновники СП брали участь у створенні його статутного фонду виключно шляхом внесення грошових коштів (загальний об’єм інвестицій, необхідних для завершення будівництва й уведення КГЗКОР в експлуатацію, за попередніми даними, складає майже $804 млн.).
Між тим найцікавішим місцем цього розпорядження, схоже, є процитоване вище посилання на рішення спеціальної комісії, яка займалася відбором недержавних засновників, а точніше, потенційних інвесторів завершення будівництва комбінату. Нагадаємо, що ця комісія визнала пропозиції російського «Металоінвесту» й запорізької «Смарт-груп» щодо завершення будівництва комбінату найбільш оптимальними. Крім названих компаній, у цьому закритому й непрозорому конкурсі брав участь тільки один незадоволений конкурент — корпорація Mittal Steel. І зрозуміло, що при такому складі учасників міркування національної безпеки були, напевно, одними з основних під час прийняття такого рішення.
Але, схоже, не найбільш вагомими. Аж занадто хотілося колишньому уряду самому поставити крапку в абревіатурі КГЗКОР. Досить сказати, що в арсеналі урядових рішень були й інші варіанти. Про них ще 25 липня говорив міністр промполітики Володимир Шандра. Він повідомив журналістам, що Кабмін збирається оголосити відкритий конкурс інвестиційних проектів добудови комбінату, й відповідний проект готовий, і його мали намір розглянути наступного дня. Якщо зважати на слова Шандри, то в цьому проекті було дуже багато схожого з тим, що був затверджений. Крім пункту про відкритий конкурс, який, як ми бачимо, був вилучений і замінений згодою з рішенням комісії, а також виключеного пункту, який давав інвестору право самостійно вирішувати проблему погашення боргів перед партнерами по будівництву (Румунія — 28% і Словаччина – 16,4%).
Думається, така вільна поведінка інвестора викликала б певне невдоволення в названих країнах і навіть у ЄС. Але, схоже, здивування викличе й «затемнена» процедура, якій поспіхом, лише б не залишити це питання для вирішення послідовникам, віддав перевагу український уряд.
Згідно з повідомленням Шандри, його міністерство провело ряд офіційних переговорів із компаніями — потенційними учасниками конкурсу: ВАТ «Північсталь», ІСД, «Металоінвест», ВАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «Смарт-груп», Mittal Steal. (Раніше про намір придбати КГЗКОР заявляли українські Інгулецький та Полтавський гірничо-збагачувальні комбінати, «Магнітогорський меткомбінат» і китайський Sinosteel). При цьому, як зазначив Шандра, СКМ відмовився від переговорів, оскільки володіє власною сировинною базою, а ІСД заявив про готовність спільно брати участь у проекті добудови з Маріупольським меткомбінатом ім. Ілліча й «Азовсталлю». Тобто могутні вітчизняні інвестори також могли б узяти участь у конкурсі, але нашоукраїнський уряд за якихось невідомих обставин віддав перевагу росіянам. Ситуація багато в чому нагадує процес продажу «Кріворіжсталі», коли уряд заздалегідь виписав умови під одного інвестора. Тепер же до конкурсу справа просто не дійшла, а замість умов спрацювала комісія, висновки якої були просто проштамповані Кабміном без вказівки на те, а чим же все- таки пропозиції переможця краще, ніж аутсайдера.
ЗАТ «Металоінвест» і ТОВ «Смарт-груп» запропонували варіант, який передбачає на першому етапі запуск протягом року потужностей цеху по виробництву окатишів КГЗКОР на привізному концентраті (ВАТ «Інгулецький ГЗК» і ВАТ «Михайлівський ГЗК») з подальшим введенням у дію виробничих комплексів дроблення й збагачення окислених кварцитів для забезпечення підприємства власним залізорудним концентратом.
Обсяг необхідних інвестицій на першому етапі реалізації визначений у розмірі $90,88 мільйона без урахування необхідних інвестицій у транспортну інфраструктуру. Прогнозовані обсяги виробництва окатишів становлять 13,48 млн. тонн на рік при потребі в концентраті в обсязi 14,83 млн. тонн на рік. На сьогодні будівельна готовність комбінату досягає 66%. Україна (або інвестор) протягом десяти років по завершенні будівництва КГЗКОР має поставити в Словаччину 17 млн. тонн окатишів, у Румунію — 30 млн. тонн. Сировиною стануть відвали Південного й Новокриворізького гірничо-збагачувальних комбінатів, а також Валявківське родовище із запасами 800 млн. тонн руди з низьким вмістом заліза.
Другий етап завершення будівництва та введення в експлуатацію КГЗКОР передбачає реінвестування прибутку підприємства в добудову дробильно-збагачувального комплексу й переведення потужностей цеху по виробництву окатишів на виробництво з власного концентрату збагачених окислених кварцитів із доведенням обсягів виробництва окатишів до 10,50 млн. тонн на рік.
Розрахунок із країнами-учасницями будівництва КГЗКОР планується провести шляхом реструктуризації зобов’язань, що передбачає перегляд розміру зобов’язань України з урахуванням фактично вкладених країнами-учасницями будівництва КГЗКОР коштів та існуючих ринкових умов. Власне кажучи, тут також є ризик того, що країни-учасниці далеко не з усім можуть погодитися.
Офіційно «переможців» (тут слід би сказати конкурсу, але нам доводиться написати «комісії») по КГЗКОР визначають як тандем російського й українського підприємств. Але це ще, так би мовити, як сказати. Майже 65% у статутному фонді ТОВ «Смарт-груп» належить компанії «Лукойл-північний захід», якою володіє російський бізнесмен Вадим Новінський. Щоправда, «Смарт-груп» й аффілірованим з нею структурам належить ще 98,8% акцій ВАТ «Інгулецький ГЗК». ЗАТ «Металоінвест» створено 2005 року як компанія, яка керує металургійними активами підприємців Алішера Усманова й Василя Анісімова. Зараз у «Металоінвест» входять Михайлівський ГЗК, меткомбінат «Уральська сталь», «Машинобудівний концерн «ОРМЕТО- ЮУМЗ» і СЗАО «Молдавський металургійний завод». Холдинг також управляє 28% акцій ВАТ «Тулачермет». Отже, шукати серед цих двох українського виробника треба з великою лупою. Але навряд чи новий уряд захоче повторити «подвиг» уряду Юлій Тимошенко, який переглянув підсумки продажу «Кріворіжсталі»... Ризик чергового збою в інвестиційному процесі буде надто великим. Очевидно, саме на це й розраховував колишній уряд.
