Боротьба з тероризмом і війна в Іраку значною мірою відвернули суспільну увагу від питань про те, що робити з глобалізацією, щоб вона була корисна всім. Новий звіт, випущений комітетом із соціальних аспектів глобалізації Міжнародної організації праці (МОТ) нагадує нам про важливі речі.
МОТ є тристоронньою організацією з участю представників трудящих, уряду та бізнесу. Комісія, очолювана президентами Фінляндії та Танзанії, складається з 24 чоловік (одним із яких є я) різних національностей, інтересів і переконань, серед яких є дуже різні люди, наприклад голова компанії Toshiba та лідер АФТ/КПП (американської організації профспілок. — Ред. ). Але навіть така неоднорідна група змогла дійти загальної згоди: глобалізація, попри її позитивні можливості, не тільки не використовує їх, а й насправді призводить до соціальних бід.
Недостатня відповідальність за контроль глобалізації — частково окремих країн, а й що важливіше, міжнародної спільноти, включно з такими інститутами, як Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Світова організація торгівлі та Міжнародний валютний фонд. Вони відповідальні за встановлення «правил гри». Комісія досягла згоди щодо низки конкретних заходів, покликаних додати глобалізації «людського обличчя» або, щонайменше, пом’якшити деякі її найгірші наслідки.
Глибоке розходження між виробленою спільною думкою з питання глобалізації, відображеною у згаданому звіті, і міжнародною економічною політикою адміністрації Буша допомагає пояснити дуже поширену ворожість до американського уряду.
Розглянемо два моменти, котрі є частиною нещодавніх двосторонніх торгових угод, які настійно лобіює нинішня адміністрація США. Кризи у Східній Азії та нещодавній спад у Латинській Америці показали, що передчасна лібералізація ринку цінних паперів може призвести до гігантської економічної нестабільності, зростання бідності та знищення середнього класу.
Сьогодні навіть МВФ визнає, що лібералізація ринку цінних паперів не привела ані до зростання, ані до стабільності в багатьох країнах, що розвиваються. Навіть більше, чи то керована обмеженою ідеологією, чи то на догоду конкретним інтересам, адміністрація Буша продовжує вимагати крайньої форми такої лібералізації у своїх двосторонніх торгових угодах.
Другий момент стосується незбалансованих умов у питаннях інтелектуальної власності (TRIP), які нав’язують американська фармацевтична промисловість та індустрія розваг під час чергового раунду переговорів із питань торгівлі, що відбулися в Уругваї. Ці умови обмежують країни у виготовленні непатентованих копій медикаментів, роблячи багато критично важливих ліків недоступними у країнах, що розвиваються.
Стурбовані поширенням СНІД, активісти по всьому світу вимагають зробити хоч щось. Якраз напередодні торішніх торгових переговорів у Канкуні США пішли на деякі поступки і, таким чином, хоча б не стали явно ухилятися. Однак у своїх двосторонніх торгових угодах США вимагають дотримання умови, що стала відомою як «TRIPs плюс». Ця умова ще більш посилила б права на інтелектуальну власність, гарантуючи, що конкретні країни матимуть право виробляти недорогі непатентовані медикаменти тільки під час епідемій та інших критичних ситуацій.
Загальна згода, відображена у звіті Комісії, передбачає більше вилучень із тією метою, щоб медикаменти могли бути доступними в будь-якому разі, коли вони можуть врятувати життя. Для того, хто опинився перед обличчям смерті, важливою є можливість доступу до рятівних ліків, а не заява про те, що він гине, коли у країні ще немає епідемії.
Двосторонні угоди формують основу розширення дружніх зв’язків між країнами. Але непримиренність Америки у цій сфері викликає протести у країнах, що постали перед «небезпекою» такої угоди, наприклад, у Марокко, і формує основу для тривалого обурення.
Комісія наголошує на інших моментах, яким було приділено недостатньо загальної уваги, приміром, на податковій конкуренції серед країн, що розвиваються, які перекладають велику частину податкового тягаря з бізнесу на трудящих. З інших питань у звіті Комісії наведені доводи на користь більш «збалансованих» перспектив. Наприклад, з питання обмінних курсів валют симпатії спрямовані у бік змішаних систем — на відміну від традиційної думки, вираженої в тому, що країни мусять вибирати між крайнощами — цілком гнучкою системою та жорстко встановленим курсом (на кшталт того, який зробив такий істотний внесок у проблеми в Аргентині).
Як видно з цього прикладу, висунення нових думок за столом обговорення проблем глобалізації відкриває нові перспективи. Досі головною темою для стурбованості в більшості експертів з глобалізації є надмірне втручання уряду в економіку. Комісія побоюється саме протилежного. Вона стверджує, що держава повинна відігравати свою роль в убезпеченні окремої людини та суспільства загалом від потрясіння при швидкій зміні в економіці.
Однак існуючий метод контролю глобалізації ослаблює здатність держави відповідним чином виконувати свою роль. Коренем цієї проблеми є глобальна політична система — якщо це можна так назвати. Ключові гравці, на зразок МВФ та МБРР повинні стати прозорішими, а їхні виборні структури слід змінити таким чином, щоб відображати існуючий розподіл економічної моці — на противагу тому, що превалював 1945 року — не кажучи вже про відображення основних принципів демократії.
Хоч би що хтось там думав про багато конкретних пропозицій, зроблених комісією, ясно одне — нам необхідні ширші дебати щодо глобалізації, в яких буде чутно більше голосів і які будуть більше сфокусовані на соціальних аспектах глобалізації. Це послання, якому весь світ мусить приділити належну увагу, щоб невдоволення глобалізацією не продовжувало зростати.
Джозеф Е. СТIГЛIЦ — професор економіки в Колумбійському університеті, член Комісії МОТ із соціальних аспектів глобалізації. Лауреат Нобелівської премії з економіки (2001 рік)
