В Україні активно запроваджуються різні альтернативні відновлювані джерела енергії, і серед них — біопаливо. Щоправда, сьогодні воно використовується у незначних обсягах і, в основному, в невеликих населених пунктах. Та нещодавно Верховною Радою було ухвалено закон, що зобов’язує перейти на цей вид палива також і міста (до 2010 року). Однак Президент його не розглядав, а отже, не підписав, хоча й не відхилив. І такий потрібний країні документ наче завис у повітрі. Реальної користі від нього нині годі чекати. Тим часом Україна від цього, зрозуміло, лише втрачає.
Втрати, за словами президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, доволі солідні. Застій «альтернативки» стримує і без того не дуже швидкі темпи розвитку сільського господарства. Справа в тому, що біоенергетика може активно використовувати як сировину продукти аграрного комплексу: ріпак, кукурудзу, сою, цукровий буряк та інші культури. За нормальних умов українські фермери щороку мають всі шанси додатково отримувати близько десяти мільйонів доларів, які могли б кардинально змінити ситуацію в селі. А ще можна припустити, що спираючись на сировинну базу для біоенергетики, Україна змогла б значною мірою задовольняти зростаючий апетит європейських країн у біопаливі.
Та головне для нас, звичайно, — власна енергетична незалежність, якої можна досягнути з допомогою альтернативних технологій. Про перспективи дешевшої енергії оптимістично розповідає заступник міністра аграрної політики України Василь Моцний. А згаданий Леонід Козаченко притримується думки, що за допомогою біопалива вдасться тільки стримати зростання цін на енергоресурси. При цьому, вважає він, виникає ще одна суттєва проблема — зростання попиту, а отже, і цін на сировину для біоенергетики, що потягне вгору ціновий вектор продуктів харчування: молока, м’яса, хліба.
Отримати ж цілком прийнятну ціну для енергії нового покоління можна лише завдяки виробництву її у великих обсягах. У свою чергу це потребує збільшення посівних площ відповідних рослин.
Цього року Уряд, прислухавшись до порад експертів, вжив заходів для нарощування сировинної бази біоенергетики. Зокрема, врожай ріпаку очікується на рівні близько 1,2 мільйона тонн, що майже удвічі перевищує минулорічні показники. Однак самим лиш нарощуванням обсягів сировинної бази проблему не вирішити, переконаний заступник міністра аграрної політики України. Сьогодні наша держава експортує «альтернативну» сировину в основному до інших країн (Саудівська Аравія, Єгипет тощо). Тоді як раціональнішим способом здешевлення енергії є налагодження системи переробних підприємств у межах країни.
За словами Моцного, щоб налагодити «альтернативний механізм» потрібно модернізувати існуючі об’єкти. Зокрема, уряд виділив 15 мільйонів гривень у 2007 році для переобладнання кількох спиртових заводів під виробництво технічного, а не продовольчого спирту. Заплановано будівництво дев’ятнадцяти нових підприємств у різних регіонах України. У Львівській і Київській областях уже існують проекти будівництва таких заводів з потужністю у сто тисяч тонн біопалива на рік. Поряд із тривалими заходами, уряд пропонує і радикальніші: державну дотацію у розмірі 50 гривень за гектар посівів рапсу під біопаливо кожному українському фермерові; преференції і у сплаті податків — звільнення від акцизу.
У той же час, для швидкого запуску механізму в дію лише державних коштів недостатньо. Інвестиційна складова у 2007 році за попередніми прогнозами може становити декілька сотень мільйонів гривень. «Навколо України багато інвесторів з величезними мішками грошей, які тільки чекають старту. Відтягує інвестиційні вливання відсутність надійної гарантійної основи», — говорить голова комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Михайло Гладій. Визначити чіткі правила гри для іноземних інвесторів на українському полі повинні відповідні закони, але приймати їх нікому.
