Нещодавно у Полтаві з’явилося чотири нових кіоски харківської корпорації «Кулиничівський хлібозавод», що реалізує по 300 тонн хлібобулочних виробів 150 видів під торговою маркою «Кулиничі». Це може знаменувати собою нову боротьбу за переділ ринку хлібобулочних виробів у Полтаві.
На сьогодні, за інформацією заступника міського голови Тамари Плужник, виробництво хлібобулочних виробів у Полтаві поділене між ВАТ «Хлібокомбінат» — 70 відсотків, Полтавським хлібозаводом №2 — 17 відсотків та хлібозаводом «Південний», 8 мініпекарнями, двома дніпропетровськими, решетилівським та запорізьким підприємствами. «Кулиничі» увійшли на полтавський ринок порівняно давно і реалізовували свою продукцію в стаціонарній мережі, займаючи при цьому сегмент від 16 до 57 відсотків від загальної кількості реалізованого хлібу. З одного боку — ринок наповнений продукцією, з іншого — чому не спробувати зайняти ще більший сегмент, збити ціни, довести конкурентів до банкрутства, а потім стати монополістом на ринку? А інформація про зниження цін надійшла від самих чільників корпорації: на прес-конференції генеральний директор Кулиничівського хлібокомбінату Володимир Мисик заявив, що його підприємство має намір знизити ціни на соціальний пшенично-житній вид хліба «Губернський» до 90 копійок за буханець. Мисик зазначив, що вже уклав відповідний договір на купівлю борошна Полтавського млинкомбінату. Цікаво, що на цій же прес-конференції Мисик заявив, що корпорація «Кулиничівський хлібокомбінат» придбала акції ВАТ «Полтавський хлібозавод №2». Придбаний хлібозавод зареєстровано у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» і на ньому планується масштабна реконструкція.
Цю інформацію спростували чиновники з міськвиконкому та керівництво самого хлібозаводу №2, заявляючи, що йдеться лише про оренду виробничих потужностей на рік. І повідомили, що зниження ціни на хліб неминуче призведе до знищення полтавських виробників, адже підприємства працюватимуть збитково. Це означає, що в Полтаві може не лишитися полтавського хліба, а 600 працівників ВАТ «Полтавський хлібокомбінат», 313 — хлібозаводу №2 та 140 — хлібозаводу «Південний» шукатимуть нову роботу. І добре, коли якість продукції монополіста, який посяде таким чином звільнену для себе нішу, буде достатньо високою. Але ж з економічної теорії відомо про такий ризик: монополіст у будь-який момент зможе знизити якість і підвищити ціни. Прості харків’яни кажуть, що попит на продукцію «Кулиничів» у місті падає. Якраз через зниження якості продукці.
Тим часом у Полтаві ширяться чутки про подорожчання хліба. Це може бути пов’язане із діями «Кулиничів» проти діючої міської влади, адже розуміння вони там не знайшли. І хоча міська влада активно ці чутки спростовує, все одно довіра до продукції наших виробників невпинно падає. А якщо за таких умов у місті з’являться кіоски з дешевою продукцією — куди ви підете за хлібом?
А знайти підтримку в полтавської влади «Кулиничі» не змогли із цілком зрозумілих причин: важко уявити, що міська влада дасть дозвіл на розширення ринку «чужаками», коли свої підприємства ледь жевріють. Тим більше коли йдеться про встановлення нових точок збуту своєї продукції. І саме тому «Кулиничі» домовилися з «Укрпоштою». Так у Полтаві з’явився економічний гібрид: кіоски з газетами та хлібом. Ці чотири споруди встановлені на місці старих кіосків «Союздруку», заміни яких «Укрпоштою» якраз і вимагав міськвиконком з естетичних міркувань. Установлені вони були без жодного дозволу міської влади. І чиновники, і полтавські бізнесмени вбачають у цьому спробу захопити ринок і демпінгувати ціни. Приписи міськвиконкому про негайне демонтування кіосків, які вже направлені на адресу «Укрпошти», призводять хіба що до того, що «Укрпошта» звільняє свою половину торгової точки, бо їхнє невиконання за тиждень до можливої зміни влади в місті нічого не варте. Хіба що штраф — 850 гривень.
Тим часом і без «Кулиничів» полтавські виробники хліба ледь зводять кінці з кінцями, спостерігаючи за діями влади: перша так і не змогла їх захистити від агресивного конкурента і навряд чи зможе захистити полтавців від його можливих дій, а другі — безвідповідально ведуть переговори, ділячи шкуру ще невбитого ведмедя і роздаючи обіцянки. І жоден поки що не подбав про інтереси полтавців, які, до речі, теж хочуть свого хліба.
