З початком будівельного буму на Житомирщині загострилася як боротьба за нові площі під кар’єри для видобутку гранітів і переробці їх на щебінь, так і за існуючі підприємства. (Нагадаємо, в області зосереджені найбільші в Україні запаси природного каменю.) Не гребують «відхопити» щось собі за допомогою політичного, адміністративного та корупційного впливів (ачастіше з використанням усіх названих важелів) як члени нашого парламенту, так і місцеві депутати. Одночасно жорстокішою стає боротьба за кар’єри між різними бізнесовими групами, в якій все частіше беруть участь і закордонні (здебільшого російські) структури.
Нещодавно сутичка за контроль над відкритим акціонерним товариством «Лезниківський кар’єр», потужності якого — біля селища Червоногранітне Володарськ-Волинського району, але основним місцем реєстрації донедавна була столиця, ледь не вилилась у відкрите силове протистояння між двома претендентами. На щастя, обійшлося без кровопролиття, але резонанс був той іще. Головними дійовими особами виступали зареєстроване у Москві ТОВ «Роспродукт» і засноване ним ТОВ «Росукркар’єр», яке орендувало частину рухомого і нерухомого майна ВАТ «Лезниківський кар’єр», і зареєстрована у Києві фірма, яка поки не афішує своїх реквізитів і господарів. Із використанням судових процедур було скасовано, зокрема, рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Лезниківський кар’єр» від січня минулого року про зміну складу наглядової ради, правління, призначення нового голови правління, про зміну статутного фонду більш ніж у шість разів (із 577 тисяч гривень до 3 мільйонів 600 тисяч гривень) шляхом додаткової емісії акцій. До речі, подібний «джентльменський набір» методів як у вигляді проведення зборів акціонерів в інтересах однієї групи, так і судового скасування їх іншою, а також здійснення додаткової емісії акцій, можна віднести до класики жанру боротьби за власність акціонерних товариств в Україні. А поширення їхнього застосування грунтується на недосконалості Закону «Про господарські товариства», яку наш парламент не поспішає виправляти. Причина останнього банальна до непристойності — багато нардепів мають у цьому прямий особистий інтерес. Втім, у випадку з ВАТ «Лезниківський кар’єр» є низка нестандартних моментів. До них можна зарахувати кримінальне переслідування правоохоронцями колишнього голови правління товариства Володимира Хоменка за звинуваченнями у скоєнні ряду злочинів у сфері господарської діяльності під час його керівництва, визнання спеціальною експертизою сфальсифікованими його підписів у деяких документах, зокрема тих, які нібито засвідчували його присутність на згаданих зборах акціонерів, збіг таких обставин, як продаж контрольного пакета акцій майже у 52%, якими Хоменко володів разом з декількома родичами, і звільнення його із СІЗО. (У Червоногранітному багато хто впевнений, що фірма, яка «в пику» росіянам виступала претендентом на частину майна, заплатила за названий пакет більше, ніж пропонували конкуренти, і що вона допомогла вийти йому на волю.) Суди щодо прав власності тривають, але, згідно з рішеннями судових інстанцій, які набрали чинності, можна констатувати, що крупними пакетами акцій товариства володіє як «Роспродукт», так і інша структура, і що перевагу має друга. Пікантності ситуації додає той факт, що ВАТ «Лезниківський кар’єр» є у стані банкрутства (на його першому етапі), тобто, крім статутних керівних органів, функції контролю за відчуженням його майна має призначений судом арбітражний керуючий. У той же час директор ТОВ «Росукркар’єр» Олексій Павленко в розмовіз «Днем» (після подій, про які нижче) до позитивудіяльності цієї структури як орендаря зарахував відродження активної виробничої діяльності кар’єру, інвестиції на суму близько трьох мільйонівгривень у відновлення імодернізаціювиробництва тощо.
Проте під вечір одного дня у кінці липня на виконання ухвали Кіровського районного суду Донецька з приводу забезпечення трудових прав члена нового правління ВАТ «Лезниківський кар’єр», який представляє вже інтереси нових співвласників, у супроводі судового виконавця до стін адміністративного будинку прибув новий голова правління Олександр Ладигін. (До речі, подібна метода теж із «джентльменського набору», і в описаному конфлікті виникають запитання до позиції судів, тому що у даному випадку судова інстанція прийняла ухвалу, згідно з якою трудовий спор став підставою для фізичної зміни корпоративного керівництва, тобто по суті був використаний для вирішення корпоративного конфлікту. Це при тому, що раніше в іншому суді подібні клопотання другої сторони було відхилено.) За словами Павленка, співробітники приватної охоронної структури, що приїхали з судовими виконавцями (всього прибуло близько 50 чоловік), за допомогою драбин через другий поверх проникли в приміщення, а сам він ледь утримався від того, щоб дати «добро» співробітникам Державної служби охорони, які вартували в той час, на застосування вогнепальної зброї. На підмогу поспішили також робітники кар’єру, і деякі «гарячі голови» з обох сторін почали «тягати за грудки» одне одного. Одночасно Павленко повідомив керівництво облдержадміністрації, правоохоронних органів, і відповідні особи і підрозділи з’явились швидко. Він назвав ці події справжнім рейдерством з боку нових співвласників.
Утім, силовому сценарію розвитку подій в «найкрутішому» варіанті вдалося запобігти. Як сказав «Дню» заступник голови Житомирської облдержадміністрації Володимир Дебой, який прибув тоді в Червоногранітне, гострого зіткнення пощастило уникнути, і в цьому він вбачав своє головне завдання, а решта, пов’язане з корпоративними спорами цих господарюючих суб’єктів, має вирішуватися в суді. У свою чергу, представник нового голови правління адвокат Олексій Рєзніков зі стосом судових рішень і експертиз в руках доводив «Дню», що дії нових співвласників правомірні. Отже, рейдерством є дії опонентів. Хоча він і визнав, що їм усе одно доведеться домовлятися з «Роспродуктом», оскільки без їхньої згоди як співвласника на даний момент вирішувати принципові питання діяльності ВАТ «Лезниківський кар’єр», скликати ті ж збори акціонерів, неможливо. Щоправда, можна припустити, що тепер переговори з росіянами нові співвласники вестимуть переважно з позиції сили.
А боротися є за що — зарозрахункамифахівців, 1тонна реалізованого щебеню може дати 35 гривень прибутку. При реальній потужності кар’єру в 1 мільйон тонн щебеню на рік його річний прибуток може скласти 35 мільйонів гривень, чого вистачить і для виплати боргів, і для солідних надходжень до кишень тих, хто кар’єр цей контролюватиме. І ще штрих — крім російських структур, з обох сторін в конфлікті «засвічені» жителі Донецька або Донецької області. Але хоч би як там було, у країні, яка претендує на цивілізованість, силові прийоми в корпоративних конфліктах мали б давно піти у вічність.
