Учора прем’єр-міністр Микола Азаров зробив незвичайну заяву, практично переклавши на бізнес відповідальність за соціально-економічне становище в нашій країні. «Держава розуміє всі об’єктивні труднощі, які заважають розвитку вітчизняних підприємств, — сказав прем’єр, відкриваючи засідання Кабміну. — Саме тому постійно триває копітка робота, спрямована на поліпшення умов ведення бізнесу в Україні». «Водночас уряд, — продовжив він, — чекає від бізнесу підвищення соціальної відповідальності і збільшення інвестицій в розвиток українських підприємств». Азаров пообіцяв, що уряд оперативно розглядатиме ситуацію на підприємствах, що опинилися в скрутному становищі, а також пообіцяв продовжити політику, спрямовану на зниження податків і регуляторного тиску.
Схоже, Азаров неабияк занепокоєний справжнім обвалом економіки за всіма найважливішими показниками. Він сповістив, що за попередніми даними зростання ВВП України за підсумками 8 місяців сповільнилося до 1,5% проти 2% за сім місяців і 2,5% — за шість. За його словами. сповільнення стало наслідком рецесії, що розпочалася в цілій низці країн світу, згортанням міжнародних товарних ринків і ринків капіталу. Прем’єр додав, що негативний вплив на українську економіку мають також дорогі енергоносії і необхідність погашати зароблені раніше великі борги. Але хіба в уряді не знали про загрозу рецесії в світовій економіці, хіба не готувалися до цього, повторюючи, наче якесь заклинання на кшталт «халва, халва», гасло «розвиватимемо внутрішній ринок»?
А отримали різке зниження обсягів робіт у будівництві — саме тій галузі, на яку зробили ставку як на локомотив зростання внутрішнього ринку в умовах глобальної економічної кризи. Саме будівництво, що набуло певного прискорення під час підготовки до Євро-2012, мало витягувати своїми замовленнями металургів і машинобудівників, промисловість будівельних матеріалів і транспорт. Нічого цього не сталося. Будівництво і саме ледь животіє, скоротивши в січні-серпні обсяг робіт до 8%, тоді як на той же час торік у нього було зростання на 13% на січень-серпень 2010 року. Азаров, звісно, доручив голові Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Анатолію Близнюку з’ясувати причини утворення тієї ями, в яку потрапила його галузь.
«Ми ухвалили закон про містобудівну діяльність, спростили процедуру початку будівництва, введення в експлуатацію житла, скоротили терміни оформлення прав на землю і багато іншого, а на обсягах будівництва це не позначилося. Постає запитання: вони що — не працюють чи це проблеми на місцях?» — запитує Азаров (зазначимо, що він забув зарахувати до заслуг уряди ще й програму будівництва доступного житла). Ну, а якщо подумати, Миколо Яновичу, то хіба ви самі не знаєте, чому буксує будівельна галузь? Чи достатнє у неї фінансування, чи доступні банківські кредити — саме те, з чого починається будь-яке будівництво. А чому відсотки за ними злетіли на недосяжну висоту? Чи не тому, що уряд успішно конкурує з реальною економікою за банківське фінансування? Адже йому перед виборами будь-що потрібно реалізувати соціальні ініціативи.
Прем’єр нагадує, що уряд перерахував регіонам майже два мільярди гривень у вигляді субвенції на соціально-економічний розвиток, що в 1,4 раза більше, ніж торік. «Запитую: є проблеми з їх (цих коштів. — Авт.) використанням? — нагнітає обстановку Азаров. — Доручаю проаналізувати цю ситуацію і на найближчому засіданні Кабміну доповісти». «Якщо потрібні нормативні зміни — вносіть, і ми їх обов’язково розглянемо. Але всіх заходів слід вживати оперативно, — квапить чиновників прем’єр-міністр, — аби не випустити ситуацію з-під контролю». Й одразу ж вигадує «відмазку» для уряду: «Від одних масштабних завдань (мається на увазі підготовка до Євро-2012) ми переходимо до реалізації інших, наприклад, до програми «Доступного житла», нових інфраструктурних об’єктів. У цей перехідний період темпи будівництва, як відомо, сповільнюються». Так ось у чому річ. Все, виявляється, йде якщо і не за планом, то просто як годиться за якоюсь там відомою урядові традицією...
Ну а що призвело до спаду промислового виробництва? У серпні 2012 року порівняно з серпнем 2011 року воно становило 4,7%. До того ж відбулося практично у всіх галузях, окрім хіба що хімії, де зафіксоване зростання на рівні 12,8%. (Хай живе Дмитро Фірташ, можливо, наступний український прем’єр, що вміє робити дешевий газ!). Немає відповіді й на запитання про зниження темпів зростання роздрібного товарообігу в країні. А це — дуже виразний і навіть різкий сигнал про те, що громадяни України (незважаючи на запевнення уряду про зростання зарплат і пенсій) менше вірять у майбутнє економіки і намагаються врятувати свої гроші, заощаджуючи як на щоденних потребах, так і на нагальних великих покупках.
Та все ж на цьому напрямі в уряду ще є якийсь шанс. У серпні індекс споживчих настроїв в Україні покращився порівняно з липнем на 5,6 пункту. У компанії GFK Ukraine стверджують, що «зростання відбулося передусім за рахунок кращих економічних сподівань на тлі менших побоювань безробіття». Індекс очікуваної динаміки безробіття в серпні зменшився на 5,8 пункту, проте інфляційні очікування зросли на 0,1 пункту, а девальваційні погіршилися на 0,3 пункту. «Водночас, — зазначають у компанії, — індекс споживчих настроїв не трансформується у збільшення внутрішнього попиту, оскільки ризики залишаються значними». Серед них все ті ж інфляційні і девальваційні очікування, які підштовхуються даними про сальдо торговельного балансу. Воно погіршилося до липня 2011 року на 25%.
Звичайно, Азаров має рацію стосовно того, що сьогодні дуже багато залежить від поведінки бізнесу. Але йому слід було б зрозуміти, що настановами й закликами до соціальної відповідальності його з місця не зрушити. У складній політичній обстановці бізнес своїми грішми ризикувати не буде. Для роботи йому потрібні умови і, зокрема, не потрібна корупція в державних органах. Тим часом за незначним винятком все залишається, як і раніше, а дещо й погіршується. І бізнес, за змоги, голосує ногами. Не випадково Держподаткова служба вельми перейнялася незаконним виведенням капіталів в офшори. І як тут навіть законослухняному бізнесменові й інвесторові не побоюватися, що й вони можуть заразом «потрапити під роздачу».
Бізнесу зрозуміло, що влада насправді не хоче діалогу з ним. Справа доходить до крайніх заходів. Так, біржова рада Української біржі днями більшістю голосів вирішила провести опитування стосовно призупинення торгів. Такий радикальний захід зумовлений тим, що уряд не пішов на діалог із бізнесом при розробці і затвердженні закону «Про депозитарну систему України». Члени біржової ради зазначають, що його реалізація змінить структуру фондового ринку і негативно позначиться на інвестиційному кліматі країни. Але Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку цих аргументів не чує і погрожує вжити санкцій до бізнес-страйкарів. І в цей же час голова уряду вимагає від бізнесу соціальної відповідальності. А чи не закамуфльовано під цей заклик кампанію з добровільно-примусової сплати податків.
